Уперше опубліковано: 08.01.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Якщо подивитися на те, що і як відбувається в нашій країні, та відкинути вбік неминучу емоційну складову будь-якого подібного огляду, то зрештою можна дійти несподіваного, але дуже оптимістичного висновку. Але якщо його озвучити відразу, то буде дуже складно сприйняти його навіть як платформу для обговорення чи дискусій. Його просто буде відкинуто як дику дикість, а дарма. Не претендуючи на істину в останній інстанції, ми все ж таки спробуємо сформулювати цей висновок чи, точніше – думку, з підведенням під неї певної аргументації. Тож побачимо, що з цього вийде.
***
Обговорюючи історію якоїсь окремої війни, зазвичай ми перескакуємо через кілька початкових ступенів загальної ескалації, а тому втрачаємо сенс самого заходу. Адже насправді найпершим запитанням, яке має виникнути в цьому випадку, є просте: за що воювали? Насправді це – ключове запитання, адже будь-яка війна – затратний захід, і кілька тисяч років тому Сунь-Цзи попереджав про те, що якщо немає можливості швидко розбити противника, то краще в бійку не лізти.
Він обґрунтовував це тим, що якщо немає можливості розбити противника відразу і війна затягнеться на безліч битв, то в такому разі полководче мистецтво поступово поступатиметься першістю ресурсам. У кого їх виявиться більше, той і зможе перемогти, просто витримавши цю низку безплідних боїв. Тому він загострював увагу на тому, що противника необхідно розбити швидко, без зайвої тяганини.
Звідси випливали ті переваги, які він називав ключовими. Тобто ви повинні вміти обрати час та місце бою. Якщо вам це не вдається, то вже треба думати про його доцільність. Коли ж ця перевага у противника, то треба ухилятися від бою доти, доки вона не опиниться у ваших руках або доки не настане той момент, коли треба вдарити швидко та рішуче.
Але все це – потім, а спочатку треба чітко розуміти, заради чого все це починається. Той же Сунь-Цзи казав, що найкращою перемогою буде такий стан справ, коли вдається отримати результат лише загрозою застосування зброї, без фактичної бійки. Воно й зрозуміло, адже в такому разі буде витрачено мінімум ресурсів, а втрат не буде взагалі.
Звідси виникає запитання про те, які ж такі інтереси можуть змусити країну на військові дії, а тим більше – на тривалу кампанію. Якщо приз має цінність, меншу за зусилля, витрачені на бійку, необхідність військових дій стає під питання. І навіть якщо приз досить значний, то і в цьому випадку треба гарненько подумати про те, чи варта гра свічок, адже війна майже ніколи не йде за тими планами, які було розроблено спочатку, і від випадковостей ніхто не застрахований.
Тому з самого початку треба з’ясувати головне питання – за що ця бійка, і лише потім переходити до мети «розгромити противника» і таке інше. Тому що це – не спортивне змагання, і розгром противника лише відкриває шлях до мети, але не є метою.
(Далі буде)