Автор перекладу: Світлана
Учора ми вже пройшлися темою морських дронів, але зробили це контурно, бо заглиблюватися в технічні подробиці, які стали відомі колегам, було передчасно. Воно й зрозуміло, адже в таких випадках слід відштовхуватися від того, що самі військові вважали за необхідне розповісти про ту чи іншу бойову платформу. Скажімо так, уже кілька разів ми стикалися з тим, що наші військові використовують досвід американських колег і, розкриваючи технічні особливості нових виробів власного виробництва, схильні включати режим скромності, або занижуючи можливості, або взагалі приховуючи деякі з них.
Між іншим, це відіграло свою позитивну роль, коли низка зразків тих озброєнь, які було передано нам у вигляді військової допомоги, виявилися більш ефективними, ніж було заявлено в їхніх офіційних ТТХ. Причому в деяких випадках було занижено не тільки параметри якихось характеристик, а й навіть деякі аспекти застосування. Так, виявилося, що ЗРК «Петріот» досить успішно справляється практично з усіма сучасними балістичними і навіть аеробалістичними ракетами, які є на озброєнні противника.
Таку можливість було видано як щось на кшталт бонусу чи несподіванки, але насправді це навряд чи була випадковість. З урахуванням мінімального часу підльоту балістичної ракети, такий комплекс був би аж надто вразливим саме для такого виду вогневого впливу. Але з огляду на те що їх розгорнули в локаціях, які важко приховати від противника, було зрозуміло, що вони як мінімум здатні самі себе захистити від балістики. Схоже, що з морськими дронами – та сама історія.
Але щойно ГУР провів презентацію цього виробу, отже, тепер можна зупинитися на ньому докладніше, бо він того вартий. Як було сказано раніше, виріб Magura V7 – нова машина, яка дуже відрізняється від Magura V5. Швидше за все, спочатку в неї закладалася інша концепція, і, по суті, виріб мав стати універсальною платформою, а не лише брандером, як Magura V5. Габарити і можливості нового морського дрона вражають. Ось як він виглядає, коли перебувати поряд:
Очевидно, що деякі системи у них уніфіковано, та й було б дивно, якби комусь спало на думку застосовувати альтернативні системи зв’язку, навігації та управління. Проте решта відчутно відрізняється в солідніший бік.
За офіційними даними, довжина виробу – 7,2 метра, маса – 3,4 тонни. Крейсерська швидкість катера – 23 вузли (42,6 км/год), а максимальна – 72,2 км/год. Досягається це за рахунок двигуна потужністю 27 к. с. Це трохи менше, ніж у Magura V5, але як для надводного судна цілком гідно. При цьому поточна ітерація виробу здатна оперувати при штормі три бали замість двох балів у попередній версії. Автономність роботи катера – від двох до семи діб, залежно від того, яким чином буде задіяно силову установку і в якому режимі вона працюватиме.
Таку автономність забезпечує збільшений до 1 200 літрів паливний бак, що дає бойовий радіус до 1 500 км. Між іншим, це свідчить про те, що платформа замислювалася як багаторазова, а отже, після виконання місії вона може повертатися на базу. А Magura V5 – камікадзе із квитком в один бік. Така дальність ходу дозволяє дістатися Новоросійська, зробити свою роботу і повернутися на базу, що весь світ нещодавно і спостерігав, коли Magura V7 оприбуткував дві «Сушки». У тому випадку було використано американські ракети класу «повітря-повітря» AIM-9M, але як озброєння може бути використано і ракети зі старих запасів Р-73.
Зрозуміло, що для захоплення цілі катеру потрібно розвернутися в її напрямку, щоб вона потрапила в кут захоплення 60–70 градусів для совкової ракети і майже 90 градусів – для американської. А далі у аероплана, а особливо – у вертушки практично немає шансів, бо обидві ракети дуже маневрені і здатні витримувати навантаження в кілька десятків G, чого за визначенням не зможе виконати літак, бо льотчик віддвохсотиться просто в кабіні або розвалиться сам літак. Таким чином, у авіації противника в акваторії Чорного моря, біля узбережжя всієї окупованої території виникли великі проблеми. Якщо раніше їхні літаки та вертольоти вилітали в море на патрулювання у пошуках наших БЕКів, то тепер ситуація змінилася до навпаки. Тепер катери можуть виходити у відкрите море у пошуках повітряних цілей.
Але це ще не все. Через те що Magura V7 – базова платформа, її може бути використано в кількох варіантах. Найперший – потужний брандер. Тобто вона може вирушити до цілі з квитком в один бік, і очевидно, що з такими габаритами це буде значно вагоміша «торпеда», ніж Magura V5. Наступний приклад застосування – засіб логістики. Не є таємницею, що на території окупованого Криму практично постійно працюють наші розвідувально-диверсійні групи. Усі вони переважно діють так, щоб уникнути активних помітних заходів, і тому ми про них майже ніколи й нічого не чуємо. Але це не означає, що їх там нема. І ось у транспортному варіанті Magura V7 цілком може здійснювати постачання таких груп і, можливо, знімати їх після виконання завдання або в разі екстреної евакуації.
У цьому ж випадку цікаво те, що на презентації було показано варіант виробу, оснащеного ракетами «повітря-повітря». Противник уже відчув на собі їхню роботу, і тому ефект раптовості вже втрачено. Зате ходять наполегливі чутки про те, що цей самий виріб оснащено торпедами. Зрозуміло, що це не можуть бути торпеди калібру 533 мм, які використовуються підводними човнами і важать близько двох тонн, проте в Мережі з’являлися дані про те, що Велика Британія поставила ЗСУ партію мініторпед, характеристики яких не розголошуються. Зрозуміло, що торпеда повинна мати якусь платформу, і, швидше за все, є торпедна варіація «Магури». В цьому разі пара таких виробів, одна з ракетами ППО, а інша – з протикорабельними торпедами, можуть засмутити супротивника настільки серйозно, що йому навіть їсти не захочеться. Ба більше, самого противника можуть їсти краби та бички.
Наступний варіант. Маючи таку високу автономність, Magura V7 може виявитися чимось на кшталт ретранслятора і пункту управління для групи легших дронів-камікадзе та діяти на якійсь відстані до цілі. І останнє: вже було застосування цього виробу у вигляді авіаносця для FPV-дронів, які успішно вирізали прибережну ППО противника. А це означає, що зараз формується новий вид військового флоту майбутнього. І, напевно, ця презентація має ще одну мету – позначити експортний потенціал того, чого більше ні в кого у світі немає. Принаймні, станом на зараз ця картина виглядає приблизно так.