Але, крім татар, у депортацію йшли євреї, нохчі й навіть калмики, а раніше – до далекого Сибіру депортувалися західні українці, литовці, латиші та естонці. Як згодом стало зрозуміло, метою депортації було розтягнуте в часі знищення людей вже не за класовою, а за національною ознакою. Перший великий досвід у цьому напрямі був дещо раніше. Там було все те саме, тільки без переміщення маси людей на тисячі кілометрів. Повільного знищення зазнали українці. Вони так само померли від голоду, як потім татари або чеченці, тільки вмирали вони у своїх домівках, але з тієї самої причини. Відомо, що Сталін перед своєю смертю планував відновити масову депортацію українців.
Масштаб цих заходів був величезним, і вони тривали майже без перерв. Величезні маси людей або знищувалися на місці, або вивозилися на погибель у далекі, глухі місця. І ось тут ми ще раз ставимо те саме запитання: навіщо Сталін це робив? Що мало вийти в результаті?
Відповідь лежить у площині об’єктивних фактів. Ті місця, звідки корінне населення депортовано або де його знищено голодом, не залишалися пусткою. Причому спустошення цих місць було чітко спланованим, і найвище керівництво країни мало повне уявлення про те, що саме там звільнилося. Тому відповідні органи та відомства формували заявки на переселення до спорожнілих регіонів нового населення. Цим населенням були мешканці російської глибинки. Так було з ураженими голодом областями України, і так було з Кримом. Там, де раніше переважало етнічно корінне населення, буквально за місяць усе заселялося росіянами.
З урахуванням того що дама з косою прийшла по вуса Сталіна в розпал його депортаційних планів, то ми стали свідками лише невеликої їх частини. Насправді заходи планувалися набагато масштабніші, і, як заведено, жертви при їх виконанні обчислювалися цифрами з шістьма нулями. Віссаріонович просто не встиг внести ясність у це питання. Тому коли корінні українці щось там розповідають про братерський народ, вони повинні усвідомлювати, що їх цілком могло й не бути, якби Сталін реалізував свої плани.
Їхніх бабць-дідів і батьків було б вивезено в сонячний Магадан чи інші затишні місця. Це в тому випадку, якби вони витримали цей жахливий етап. Ось ці Шуфричі та інші через свою тупість не можуть усвідомити цей простий факт. Україна мала бути заселена російськими голодранцями та алкашами. Як це повинно було виглядати, можна зараз подивитися в будь-якому місці під Рязанню чи в тому ж Криму, де відбувся повний цикл етнічної чистки.
Очевидно, що всі ці елементи якось вкладаються в один великий план переселення. До речі, у країнах Балтії досить тверезо оцінили наслідки такої етнічної дифузії, ухваливши відповідне законодавство, що блокує громадянські права саме цієї частини населення, яка стала інструментом у руках совкових діячів.
Виникає проміжне запитання: чому замість виселених татар, латишів чи українців завезли росіян? Відповідь досить проста. Вони – найбільш аморфна, відірвана від свого коріння маса населення. Це – величезний натовп із повністю стерилізованою волею. Майже ніхто з них не пам’ятає своїх предків далі третього коліна. Поняття «русский» стало якимось стерилізатором, і мокша, ерзя, мурома та інші народи, які мали свою історію, звичаї, мову, свої пісні, казки та багато іншого, – втратили своє минуле та свою історію, ставши тупоголовими, кастрованими «русскими». Ось саме цим Сталін і планував заселяти звільнені території.
У цей момент усе починає ставати на місце. «Русские» – найбільш рабська частина населення, практично не здатна на бунт, бо там немає національної ідентичності, а штучною ідентичністю, яку не ввібрано з молоком матері, можна маніпулювати як завгодно. «Русские» – ідеальні раби.
Через те що будь-яка держава є механізмом придушення та обмеження, вона за своєю суттю прагне здобути необмежену владу над власним населенням. В ідеалі населення має бути зведеним до стану рабів. Тільки демократичні механізми утримують державну машину на визначеній точці й не дозволяють забирати у населення права та свободи. А працює це тому, що населення має власний поріг чутливості до пресу держави, після чого воно піднімається на революцію. Це означає, що саме здатність населення відстоювати свої права не дає державі втиснути його в ярмо раба.
Росіяни – ідеальний контингент для держави. Вони абсолютно не здатні відстоювати свої права, а тому – бажані для держави, яка прагне абсолютної та необмеженої влади – тоталітарної форми правління. Ось де мета Сталіна. Йому потрібна була країна з квазірабовласницьким ладом, де всі блага є власністю навіть не чистої нації, як у Німеччині, а прошарку шахраїв, що осіли у найвищих партійних структурах. Ось це і було кінцевою метою всіх воєн, убивств і депортацій, які вів совок, – влаштування кастового суспільства. Всі, хто не підходив на роль ідеальних рабів, підлягали знищенню.
Між іншим, путін робить точнісінько те саме, тільки дещо іншим шляхом, тому що маніпулює тим самим безмовним і рабським матеріалом. Ось це і є основна причина.