У наведених вище описах російських ресурсів того, що з продукції цього заводу використовують у подальшому виробництві боєприпасів, вказуються селітра і деякі хімічні сполуки, зокрема кислоти. І якщо з приводу того, що таке селітра і як вона співвідноситься з вибухівкою, ми маємо уявлення після вибуху складів з аміачною селітрою в порту Бейрута кілька років тому, то ті ж оцтова та азотна кислоти виглядають як щось безневинне. Насправді ці сполуки вкрай важливі у подальшому виробництві вибухівки, і без цих хімікатів кінцеве виробництво вибухових речовин просто зупиниться. Ось деякі дані, які вдалося добути у відкритих джерелах, про те, як це виглядає насправді.

«Азотна кислота є ключовим реагентом для нітрування органічних сполук та отримання потужних вибухових речовин (тринітротолуол, нітрогліцерин, пікринова кислота), тоді як оцтова кислота сама по собі не використовується як вибухівка, але слугує розчинником та проміжним реагентом у процесах нітрування. Азотна кислота використовується як основне джерело нітрогруп (-NO), які при введенні в органічні молекули різко підвищують їхню енергоємність і чутливість.

Приклади вибухових речовин:

  • Тринітротолуол (ТНТ) – одержують нітруванням толуолу сумішшю азотної та сірчаної кислот.
  • Нітрогліцерин – утворюється при нітруванні гліцерину концентрованою азотною кислотою у присутності сірчаної кислоти.
  • Пікринова кислота (тринітрофенол) – синтезується нітруванням фенолу.
  • Аміачна селітра (NHNO) – продукт реакції аміаку з азотною кислотою, що використовується як компонент промислових вибухових речовин (ANFO).
  • Нітроцелюлоза – одержують нітруванням целюлози, застосовується у порохах.

Таким чином, азотна кислота – основний «будівельний блок» нітросполук, які становлять основу більшості класичних вибухових речовин.

Оцтова кислота сама по собі не є вибуховою речовиною і не дає нітрогруп. Її функції у виробництві ВР:

  • Розчинник та середовище: використовується для розчинення органічних сполук перед нітруванням.
  • Проміжний реагент: з оцтової кислоти одержують оцтовий ангідрид, який застосовується в синтезі нітроцелюлози та інших нітросполук.
  • Стабілізатор: може брати участь у регулюванні умов реакції, знижуючи побічні процеси».

Як бачимо, безневинна назва підприємства, яке використовує ім’я газу, що становить більшу частину атмосфери Землі, насправді прикриває його військову сутність і таким чином показує те, як лапті використовують різні засоби для прикриття справжніх властивостей якогось об’єкта чи явища. До речі, за радянських часів буквально всі такі підприємства прикривалися чимось подібним. Наприклад, завод, у якому обігрувався вираз «Біохім», своєю основною продукцією мав компоненти біологічної або хімічної зброї.

Принаймні, такі можливості там закладалися на початку, і тому в процесі будівництва там будувалися «чисті кімнати» з контрольованою атмосферою, повітряними шлюзами та іншим. Туди ж постачалося й технологічне обладнання, якого не було навіть у фармацевтичних заводів, де випускали ін’єкційні препарати. Один із таких заводів не встигли збудувати в Обухові, наприклад.

Отже, «Азот» – це ще не вся краса, яка залишилася після розвалу совка. Загалом це добре відомо нашим військовим, і просто зараз ми спостерігаємо планомірну роботу зі зменшення або припинення випуску подібної продукції. Знищуючи подібні виробництва, Сили оборони зменшують можливості ворога виробляти вибухівку для заповнення всього того, що вони витрачають у війні з Україною, а тому навіть відсутність вагомого шлейфу диму й нафтових дощів не повинна применшувати значення таких досягнень.

2 коментар до “Про азот і не тільки (Частина 2)”
  1. Багато чого потрібно знищувати на московії. Той же газ потрібен не стільки в якости палива, а для виготовлення великого переліку цивільної, подвійного призначення і суто військової продукції. В шкільні роки я бавився виготовленням різних вибухлвих сполук.

  2. Встигли і він немало попрацював, офіційно випускав лізин – незамінима амінокислота, харчова добавка для тварин, вивозили залізничними цистернами, запах стояв в ще той в радіусі як мінімум кілометрів 10 , а неофіційно можна тільки здогадуватись. А потім, на початку 90-х зайшов донецький Стирол, і БХЗ дуже швидко кінчили, всіх місцевих звільнили , завозили з Донецька вахтовий персонал, тепер вже сумніви чи з Донецька? Есклюзивне обладнання що швидко продали, чи продали? а що розпиляли на металобрухт. Тепер зрозуміло чому. Історія з БХЗ тепер засяяла новими фарбами, смердить лаптями.

Коментарі закриті.