Автор перекладу: Світлана
Як і очікувалося, просто зараз розгортається інформаційна баталія з приводу того, що там з переговорами і все таке. Власне ставлення до переговорів загалом формулювати не стану, просто зазначу, що, за великим рахунком, для України було б набагато вигідніше щось інше. Але зараз проходитися по цій темі не бачу сенсу, бо в нинішніх умовах це навряд чи якось корелює з реальними можливостями.
Втім, просто зараз інформаційний простір заповнено потоком, що мчить крізь розтулені вуха так, що там просто немає місця для мізків. А насправді тут є три складові, про комбінації яких ми попереджали ще вчора і пропонували не пороти гарячку об стіну, але багато наших інформаційних джерел, втім, як і завжди, упоролися на повну, до збиття стійкої піни.
Отже, перша позиція полягає в тому, що першим кроком до будь-яких переговорів є припинення вогню мінімум на 30 діб. Причому цю умову прийняли Україна, Європа та США. Це підтверджено відповідними заявами політичних діячів різного рівня та різних учасників процесу. І тут треба розуміти, що насправді така умова не чиясь вигадка, а класика жанру, коли переговори ведуться з призупиненням бойових дій або без нього. Другий варіант небезпечний тим, що протиборчі сторони використають усі можливі засоби для того, щоб підкріпити свої переговорні позиції силою.
Якщо хтось уже добряче забув, то «Мінськ», від якого багато хто так плювався, проходив саме в найгострішій фазі бойових дій, а саме під час боїв під Дебальцевим. Там пішла повна м’ясорубка з метою взяти в оточення нашу найбільш боєздатну частину військ, і від результату цієї бійки залежав не тільки хід, а й підсумок переговорів. Охочі можуть повернутися до описів тих подій і зрозуміти сенс досить тривалого припинення вогню на час підготовки та проведення переговорів. Суто технічно це зовсім різні види переговорів, якщо вже в них виникла необхідність.
Таким чином – оголошення про припинення вогню на 30 днів і за ним – підготовка та проведення переговорів. Після того як цей алгоритм було заявлено, різноманітні Мєдвєдєви та інші упориші пішли тріщинами і почали заливати цю тему кілотоннами отрути. Слідом за цим прутін заявив про те, що він готовий до прямих переговорів уже 15 травня в Стамбулі. Але нічого не сказав із приводу 30-денного припинення вогню. І це – друга, досить обтічна позиція, яку було сприйнято як бажання вести переговори під вогнем, що прямо суперечить тому, що було сформульовано Заходом.
Уже була низка заяв за цю тему. Обов’язковою передумовою будь-яких переговорів є безумовне припинення вогню в Україні, заявив Макрон у польському Пшемислі дорогою назад із Києва в неділю, 11 травня. Тобто просто зараз Україна та Європа продемонстрували негативну оцінку «пропозиціям» прутіна. І ось на цьому тлі виник пост Трумпа, який написав, що радий з того, що прутін начебто починає повертатися в реальність. Але в його заяві немає відмови від загальної умови про 30-денне припинення вогню. Щ.оправда, все, що стосується Трумпа, не можна оцінювати на 100%, бо він може кілька разів перевзутися просто впродовж однієї промови. Проте саме в цій конфігурації наші партнери і, напевно, частина його оточення все-таки донесуть до нього, що прутін знову намагається виставити його ідіотом
Ось саме про це ми вчора і писали. У гру вступили профі, а тому тут просто слід спостерігати за перебігом подій, бо саме в дипломатичній складовій цього процесу зелені генії сидять на лаві запасних і їхній номер 10. Буквально всі великі дипломатичні матчі вони провалили з тріском, і тому зараз їм краще тихенько стояти і не кашляти, поки за них працюють дорослі хлопці.
Якщо комусь ще не достатньо тих переговорів, які зелень вела в Парижі і красувалася перед камерами на самому початку своєї бурхливої діяльності, достатньо згадати формену істерику перед самітом НАТО у 2023 році, коли зовнішня політика товариша Єрмака покрила шаром лайна ті досягнення, які потом і кров’ю було здобуто на полі бою. Тож у цьому плані – все нормально. Ну а у прутіна є дедлайн – 12 травня. Поки це були лише розмови, а якщо з завтрашнього дня він не приймає припинення вогню, це означатиме відмову від того, що сформулював колективний Захід. І ось те, що буде за цим, становить найбільший інтерес.
Але треба зазначити, що в курнику йде активне вирування лайна, і думки щодо найближчих перспектив не просто розділилися, а стають дедалі полярнішими. Зрозуміло, що прошарок осіб, які «піднялися» на підпилюванні військового бюджету, вимагатиме продовження банкету просто тому, що вони вже уподібнилися до собак Павлова, які знають, що поки чути звуки вибухів, годівниця буде наповнюватися, і навпаки. А виглядає це, зі слів самих же лаптів, приблизно так:
«Рішення президента не йти на скільки-небудь тривале перемир’я з ворогом і припинення вогню порадувало військових. «Владімір Владімірович вчинив правильно. Потрібно воювати. Попереду в нас мінімум рік-півтора інтенсивних бойових дій, це буде непросто, але героїчно і переможно. А в переговори я не вірю!» – сказав нам генерал, близький до Валєрія Гєрасімова…»
Було б дивно, якби цей «перемагайло» мовив щось інше. Якщо все завтра зупиниться, йому треба буде вирішувати, де далі він так знатно харчуватися, як зараз. Ба більше, в такому разі обов’язково почнеться інвентаризація того, що залишилося, щоб розуміти, що тепер можна робити, а що – ні. І в цей момент виявиться полтергейст у частині безслідного зникнення матеріальних цінностей та коштів. Так було завжди, і масштабна розсадка після Афганістану, наприклад, не сталася тільки тому, що обвалився совок.
А мені від очевидців та учасників тих подій приблизно відомі масштаби грабежу, що стояв під кінець війни. Причому розтягували і продавали все, від гранатометів та кулеметів до морфіну гідрохлориду. І все це сотнями тисяч одиниць і доз. Тому тут не лише меркантильні, а й шкурні інтереси гратимуть на підтримання діда в ролі Сашка Македонського. Втім, уже є і все товстіший прошарок діячів, які бачать іншу реальність і, що називається – більш інші перспективи. Дивно, але голос подав навіть мер Москви Собянін. Ось його слова:
«Ці гади з Києва влаштували нам пекло за допомогою безпілотників, усі це бачили. Літаки не літали, жити у столиці в ці дні було складно навіть мені. А якщо вони ще й ракети запустять? А з ППО у нас не все так, як мені хотілося б».
Сірожа якось аполітично міркує, адже що це означає «з ППО не так, як хотілося б»? Крім того, що там і так був найщільніший позиційний район ППО, до Москви стягнули додаткові зенітні засоби з усіх місць, звідки тільки можна було їх зняти, і незважаючи на це – все погано? Це що ж тоді за засоби у них, що навіть у такій кількості – нема ікебани? Мало того, Собяніна вже підтримують і представники анонімних «еліт», які кажуть таке:
«Ми маємо або в Москву не пускати війну, або домовлятися. А якщо Трамп вирішить нові санкції запровадити? Що ж тоді робити? Розумію, що мої слова для когось звучать, як зрада. Але я не хочу щовечора засинати з думками, що не прокинуся, бо мене вб’є безпілотник. Та й бідніти набридло».
Чи не правда, це якісь нові мотиви прорізалися в еліт? До цього вони сиділи прямо і навіть кашлянути боялися, а тепер – он воно як. Їм якось «по байдуже» те, що там розповідають чоботи та вузьке коло упирів, які пиляють військовий бюджет. А тим більше їм все одно те, що розповідає бородатий друг прутіна Дугін зі своєю арійською нісенітницею. Їм набагато ближча думка фінансового регулятора, бо той не йде в нестямні теорії, а також у браві парадні марші. А представники Центробанку розповідають таке:
«Я вам казав: або СВО закінчиться найпізніше влітку, або буде дуже серйозна криза. Я все ще сподіваюся на розсудливість тих, хто дає поради Владіміру Владіміровичу».
Причому ці заяви просять публікувати в найбільш прокремлівських ТГ-каналах з тим, що коли почнеться передбачуваний обвал і крах, щоб усі пам’ятали про ці попередження. Тобто тут уже не спроба на щось вплинути, а натурально – соломка для пом’якшення падіння. Погодьмося, такий формат заяви має зовсім іншу вагу, і просто відмахнутися від такого – собі дорожче. І що характерно, ці промови таки знаходять свою аудиторію у вигляді тих самих еліт, які чудово розуміють, що робить прутін і у що це вже переросло.
Тільки фокус у тому, що м’яч уже давно не в руках цих самих еліт, які свого часу вирішили розслабитися та отримати задоволення, бажаючи подивитися збоку, чим усе це закінчиться. Але, напевно, гра затяглася і кінця їй не видно, незважаючи ні на що. Прутіну необхідне продовження війни, його найближчому оточенню – теж. Це диктує інстинкт самозбереження. Але з іншого боку, є деякі історичні паралелі, які вказують на те, що виділення від гниття еліт цілком можуть убити імперію, хоча є ризик, що цей процес виявиться смертельним і для них.
Напевно, зараз у це мало хто повірить, але партія більшовиків, перебуваючи в еміграції, непогано жила на спонсорські гроші, а основну частину донатів якраз давали «заможні кроти». Багато хто пам’ятає, що вождь світового пролетаріату до своєї смерті жив у підмосковних Горках на урядовій дачі. Але мало хто пам’ятає про те, що, по суті, він жив у будинку мільйонера Сави Морозова. Просто садибу було оформлено на його другу дружину Зінаїду. Так от, Морозов був одним із преміальних спонсорів партії більшовиків, і Ленін видав йому ось таке «дякую» за допомогу. Втім, спостерігачі зауважують, що в разі чого альтернатива прутіну може отримати навіть надмірне фінансування еліт. Словом, вузол затягується все тугіше, і більша його частина – за межами поля зору публіки.