Тут вийшов урочистий коктейль, ганьби, страху і дебілізму. Ось це вони називають святом, і що характерно, складові цього святкового напою прямо і безпосередньо описують сутність їхнього багатоходовочного вождя. У результаті все вийшло в чіткій відповідності до традиційних цінностей, а саме «який вождь – таке і свято». І справді, ні зовнішня, ні змістова частина цього шабашу ще ніколи не була настільки ганебною, що це бачать уже всі, кого так чи інакше цікавить ця тема, але найголовніше – саме так це виглядає і зсередини самого курника:
«Не знаємо, чи справдиться прогноз Сергія Собяніна про те, що нинішній парад 9 травня може стати останнім. Але маємо твердо сказати – дуже хочемо, щоб такого дня перемоги, з нервами, невпевненістю та великими загрозами, в росії більше не було ніколи».
Зауважимо, подібні побажання висловлюються на суто конторському каналі, який був і залишається рупором кремля. Простіше кажучи, таку думку висловлює найлояльніша до фюрера частина інформаційного простору ворога, а якщо відійти трохи вбік, починається градієнт відтінків сірого аж до суцільних матюків, взагалі не розбавлених якимись іншими словами. А ось що з цього приводу каже їхня елітка, яка напиляла свої статки саме завдяки інтеграції у прутінську систему. Навіть їй вривається навіть не терпець, а буквально все. Ось пряма цитата з промови одного з таких діячів:
«Цей день перемоги мене дуже не тішить. Ми допустили таку ситуацію, коли треба радіти й пишатися, а переважні емоції майже у всіх – страх, невпевненість та інші неприємні речі. Ми припустили те, що, незважаючи на всі перемир’я, досі не впевнені у захисті москви, переживаємо за безпеку володимира володимировича і так далі. Припустили, що нас принижують, і ми зараз не можемо дати жодної відповіді. Як із цим безглуздим указом Зеленського, який «дозволив» нам проводити парад. Це ж знущання, давайте говорити правду! Але найгірше – те, що невідомо, як усе буде далі. Потрібно багато змінювати. Ніхто у нас не знає до пуття, в який бік міняти, але зміни потрібні. Інакше є загроза, що наступний день перемоги взагалі перетвориться на повну ганьбу. А майбутнє росії буде зовсім туманним».
Тут ми звернемо увагу на два моменти. Як і належить царедворцю, автор заяви відокремив царя від загальної ганьби. Мовляв, хвилююся я страшно за те, щоб із фюрером не трапилося нічого поганого. Він знає, що лизнути треба обов’язково, щоб потім не стало дуже боляче. Хоча, якщо знати їхній новояз, ось ця «турбота» звучить як «Ну коли ж ти вже здохнеш?». А другий момент стосується його пасажу про те, що, незважаючи на «перемир’я», вони все одно не впевнені в тому, що по москві нічого не прилетить.
А, між іншим, це вже обмовка за Фройдом, яка вказує на внутрішній стан цієї публіки. Простіше кажучи, попри безпрецедентну кількість ППО, яку лапті стягнули буквально з усієї країни і обтикали нею москву, навіть дуже багатий та обізнаний пацієнт скептично ставиться до можливостей усього цього заліза і боїться того, що щось може прилетіти. А що воно вже прилітає, він знає напевне. Тобто він точно знає, що все, стягнуте до москви, не дасть бажаного захисту, і все залежить від того, чи вирішить Україна вдарити по параду, чи ні. А кому, як не йому, знати, як це робиться: проходить звинувачення в тому, що ви перші почали, а далі – за списком цілей, і ось уже немає ні кремля, ні всього іншого.
Звісно, тут можна сказати про те, що багаті Буратіни марно рефлексують і що досвідчені товариші мають набагато більше спокою. Але ще раз нагадаємо про те, як під час проведення нічної репетиції параду стався просто точковий наліт на москву трьома дронами. Скажімо так, коли щось подібне трапляється над Києвом, у нас навіть собак не перестають вигулювати, а тут – усе це воїнство влаштувало біг і тисняву перед входом в укриття. Це не розслаблені та зніжені бізнесмени, а бігли, як табун переляканих сайгаків. Але не тільки вони так само «вірять» у власну ППО:
«З ним згодні багато інших співрозмовників. У тому числі військові. Багато хто з них зізнається, що не знає, чим у результаті закінчиться СВО, «і це буває дуже болісно, особливо на тлі втрат на фронті та ударів по тилах».
У минулі часи серед мистецтвознавців, таку ситуацію називали не інакше як «Картина Рєпіна «Припливли». Ось і вони допливли до самого дна свого побєдобєсія і навіть занурилися в муляку. Ну що ж, вони цього хотіли – і вони це отримали, як ті діячі, що просили каміння з неба.