Уперше опубліковано: 07.05.2019
Авторка перекладу: Світлана
Вовочка прийшов зі школи і каже дідові, що вчителька просила запросити його, щоб той розповів про війну. Дід здивовано глянув на онука й відповів:
– А чому мене? Чому інших не запросили?
– А в інших не повернулися з війни, є тільки ти.
– Але ж я не воював. Я тоді якраз сидів.
– Не важливо. Розкажеш, як ти в танку горів, і все.
Умовив Вовка діда, той прийшов, навколо піонери, галстуки. Подуділи в дудки, побили в барабани, вручили дідові гвоздики і, як заведено, вмостилися навкруг слухати про війну. Дід відкашлявся і почав:
– Мало що пам’ятаю про той час, давно це було, але одне запам’ятав добре. Підбили мій танк посеред поля. Вогонь, дим, треба рятуватися, і я – в передній люк, а там – фашисти. Я у верхній – і там фашисти! Я в нижній, а там…
– Фашисти?
– Ні, там – менти!
Старий совковий анекдот
ПРОЛОГ
Дано помічено, що всі суспільно-політичні процеси прискорюються дедалі сильніше. Щойно було оголошено попередні результати президентських виборів, першою думкою, яка миттєво майнула, була: «Тепер усе станеться набагато швидше». Але зараз насувається «свято», яке називається на московії «днем перемоги». У зв’язку з цим там іде звична істерія та розганяється мілітаристський дух. Дітей уже одягли в гівностерки, а на машинах уже навели написи «На Берлин!» та «Можем повторить». Хоча 90% з підписантів жодного разу в Берліні не були й не будуть ніколи, а повторити вони можуть хіба що під себе. Проте в ці дні буде розказано таку кількість абсурду і параноїдально-шизофренічних історій, які видаються за історію війни, що книга рекордів Гіннеса вже луснула б по швах.
У зв’язку з цим і спадає на думку прискорення суспільно-політичних процесів, у тому числі – процесів легендобудування про доблесну зброю, перемоги та героїв. Так, легенда про святого і рівнопідстольного князя Олександра Невського народжувалася близько двохсот років. Приблизно з такою самою, хоча ні, вже більшою швидкістю народжувалася легенда про «Куликовську битву». Але цю швидкість було сповільнено об’єктивною обставиною.
Якщо Олександр Невський як історичний персонаж все ж таки існував, хоч і не робив усіх тих подвигів, які йому приписали, то «Куликовської битви» не було в природі. Її треба було вигадати «під ключ». І зрозуміло, що «Донського» теж не було. Був просто Дімон, і якби його за життя назвали Донським, він навіть не зрозумів би, що йому сказали. Але якщо Саша став Невським, то Діма – Донським. Усе просто.
Далі все пішло швидше. Про «подвиги Суворова» почали розповідати дуже скоро, а Кутузов став знаменитим полководцем і переможцем Наполеона лише через 15 років після знаменитої втечі з поля Бородінської битви та здачі москви.
Нащадки ж переплюнули своїх предків і почали клепати легенди просто «з коліс». Технології було відпрацьовано під час громадянської війни, де навіть Сталін став великим полководцем, хоча саме він якраз міг би стати прототипом того діда з заголовного анекдоту, бо в житті був уркою і таким пішов у могилу.
Загалом, коли почалася війна, легенди ліпилися просто на рівному місці і навіть могли випереджати події, до яких потім прив’язувалися. Чого тільки варта казка «Про 28 панфіловців та Білосніжку», вигадана від початку до кінця. Або несамовита розповідь про Зою Космодем’янську, яка була сповнена доброти й любові до свого народу, а тому – несла йому тепло, а точніше – палила селянські хати і сараї. Невдячні селяни спіймали носительку тепла і хотіли були вчинити суд Лінча, але, на їхню біду, про Лінча вони нічого не знали, а тому здали німецькій владі, яка її і вознесла перед вдячними селянами.
Словом, чого не торкнися, від «героїчної оборони Севастополя» до «Молодої гвардії» – все було або перекручено з реальної події у щось невпізнанне, або висмоктано з пальця.
Ці оповідки завжди мали дві функції: приховати паскудство головних героїв, яке вони коїли, і створити на цьому місці героїчну легенду, щоб нащадкам було чим пишатися і за що ненавидіти ворогів. Ми не раз спростовували цю маячню в наших численних статтях, але сьогодні звернемося лише до однієї теми, яка пройшла через жорна совкової пропаганди і стала понівеченою до невпізнання.
Для висвітлення цієї теми ми підемо дещо незвичним шляхом і використаємо порівняльний метод і техніку припущення, що передбачає умовний спосіб історичної події. До речі, другий варіант дуже поширений на Заході, і там часто моделюють ситуацію у форматі «Що було б, якби».
(Далі буде)