Виворітний бік лаптів: військовий аспект

Авторка перекладу: Світлана

У вихідні дні з Африки, з туарезького фронту федерації, надійшли сумні новини про те, що війська їхнього африканського корпусу зазнали серйозних втрат у техніці та особовому складі, а один із туарегів навіть спритно збив вертоліт вогневої підтримки Мі-35. Африканський корпус лаптів, у дівоцтві ПВК «Вагнер», уже не вперше по-хазяйськи відгрібає від доблесних туарегів. Але зазвичай таке траплялося в режимі засідки, коли туареги підстерігали колону лаптів і потім – методично її розбирали. При цьому найрезультативніші туареги обмінювалися командами якоюсь абсолютно не відомою для місцевих жителів мовою і, як кажуть, мали незвично світлу шкіру.

Цього ж разу справа засідкою не обійшлася, і туареги продемонстрували здатність проводити стрімкі штурмові операції з метою звільнення населених пунктів. І така нова тактика туарегів увінчалася успіхом. Коли приховувати ці події стало рішуче неможливо, у ворожому сегменті Мережі промайнуло кілька повідомлень з описом того, що сталося, а виглядало це так:

«Офіційно заява Африканського корпусу вс рф щодо поточної обстановки в н. п. Кідаль Республіки Малі:

Відповідно до спільного рішення керівництва Республіки Малі, підрозділи Африканського корпусу, які перебували і воювали в н. п. Кідаль, залишили цей населений пункт разом з військовослужбовцями армії Малі. Насамперед було евакуйовано поранених військовослужбовців та важку техніку. Особовий склад продовжує виконувати поставлене бойове завдання. Ситуація в Республіці Малі залишається складною».

Як відомо, цей самий африканський корпус воює там проти утисків інтересів російськомовного населення та зневажання традиційних цінностей. Адже приблизно з тих місць походять близькі предки «класика» їхньої словесності Олександра Пушкіна. Та що там гріха таїти, і ми пам’ятаємо цілу низку його віршів, наприклад, це:

«Да будь я негром преклонных годов,
и то без унынья и лени
я русский бы выучил только за то,
чтобы допрашивать пленных»

Кажуть, що туареги теж добре знають ці рядки, і їм абсолютно байдуже, що хтось вважає Маяковського автором цього твору. У будь-якому разі, серед туарегів є ті, хто може легко допитувати полонених вагнерівців. Тож і там ситуація йде за планом, як любить говорити прутін. Щоправда, ніхто не бачив цього плану і тому не може перевірити, наскільки точно все йде за планом.

А тим часом у самому курнику відбуваються дивні метаморфози з генералітетом лаптів. Свого часу вони робили гучні заяви і взагалі – любили красуватися перед публікою, але останнім часом – як обрізало. Тільки один Герасимов продовжує розповідати про те, що він знову захопив Куп’янськ і буде захоплювати його стільки разів, скільки знадобиться. Усі інші якось дружно випилялися з ефіру. Це вже починають обговорювати самі лапті і висловлюють такі міркування з цього приводу:

«Мало хто помітив, але російська армія «позбулася» практично всіх відомих та авторитетних генералів. Пам’ятаєте, чи був такий генерал Андрій Мордвічов? А Михайло Теплинський? Давно щось чули про них? Їх прибрали з публічної комунікації, щоб вони не акумулювали авторитет в армії та не ставали окремим центром впливу серед військових. Так вважають наші джерела у Генштабі та Міноборони. Зазначається, що навіть Апті Алаудінов став менше з’являтися у пресі. Інший співрозмовник вважає, що причина – резонансні вбивства і замахи на російських генералів. У тому числі в москві».

А наше власне джерело говорить про те, що є пропозиції змінити найменування генеральських звань, щоб ввести в оману вибухонебезпечні самокати та інші девайси, які зловмисно полюють на генералів. Зокрема, пропонують запровадити звання генерал-єфрейтор і генерал-прапорщик. А щоб повністю заплутати нападників, пропонується нашити лампаси на весь формений одяг генералів на кшталт арештантської роби для зеків особливого режиму. Але це – не точно, зате вже точно відомо, що з цим треба щось робити, бо навіть генерали на таку війну не підписувалися. Процес уже пішов.