Операція «Вухо-2», але без вуха (Частина 2)

Те, що Додік заметушився з цього приводу, – очевидно, адже він точно знає вміст цієї шафи зі скелетами та уявляє, що в США можуть статися найнесподіваніші витоки навіть начебто глухо похованих фактів. Причому в ту гру, яку він виконував у плані скандалів, щоб вплинути на результати голосування, можна грати і вдвох, а за наявності відверто ганебних фактів та ще й свідків це може стати бомбою.

Зрозуміло, що він сам не раз мамою клявся, що навіть не здогадувався про те, що там на острові відбувається і що Епштейн – не такий уже й меценат, який дбає про дітей. Але клятви названого судом шахрая спрацюють виключно на той електорат, який і так за нього проголосує, навіть якщо Додік зізнається в тому, що він – московський шпигун, а для решти публіки цього вже недостатньо, і в хід пішли одкровення його дружини, яка розповідала, що коли вона була з чоловіком на острові, ні в чому вартому осуду чоловік помічений не був і навіть рукою до ширинки жодного разу не тягнувся.

І загалом усе б нічого, але ймовірність того, що ось-ось випливе щось зовсім погане, нікуди не поділася. А найнеприємніше тут навіть не це, а необхідність виправдовуватися і всоте переконувати публіку, що особисто він взагалі ні в чому не винен і гадки не мав про сутність Епштейна. Якщо таке повторювати занадто часто, в когось може виникнути питання про те, що обранець – лох, якого Епштейн зловмисно водив за ніс. І робив це настільки майстерно, що президент змушений говорити про те, що його «обманули дурачка на четыре кулачка».

І ось військові дії проти Ірану виявилися нехай і тимчасовими, але ліками від теми «Острів Епштейна». Зараз американські ЗМІ взагалі пішли від цієї теми, і Додік міг би перехреститися, якби не інцидент із папою Римським. Але тепер з’ясовується, що ці «ліки» мають сильний побічний ефект, а саме: бійку було легко почати, але вже незрозуміло, як її закінчити, щоб вона не стала ще одним чинником, що знижує той самий рейтинг. І що характерно, республіканське крило Конгресу і тут проявило себе еталонними імпотентами.

Як уже неодноразово зазначалося, американське законодавство настільки огидно виписано, що, напевно, просто складається з дірок. І одна з таких дірок дозволила Тромбу розпочати бойові дії з Іраном в обхід Конгресу. Демократи спробували залатати цю дірку законопроєктом, який прямо забороняє президенту використовувати військову силу без схвалення Конгресом незалежно від інтенсивності військового конфлікту, і навіть якщо це не війна, а сво чи як там її назвав Додік. Так от, республіканці зарубали й це, хоча їм вистачало голосів для того, щоб схвалити законопроєкт і надалі – надати Додіку дозвіл на застосування сили. Тобто там згнило все до фундаменту, але добитися блискавичної Вікторії Додік не зміг, і взагалі нічого з поставлених цілей виконати не вдалося.

У результаті в США вже ставлять питання про те, що Додік водить усіх за ніс, розповідаючи про майже успішні зусилля з розблокування Ормузу, бо до його «бліцкригу» він був відкритий. А ті, хто має гарну пам’ять, зараз прямо вказують на те, що мета Тромба отримати угоду за ядерною програмою – теж із душком, бо саме він зруйнував попередню ядерну угоду. Йому треба терміново вийти з клінчу в такому стані, щоб це можна було назвати перемогою. Він це спробував зробити минулого тижня, але був публічно посланий бородатими в принизливій формі.

І справді, рушники заявили не тільки про те, що вимоги Додіка – фуфло, яке вони навіть розглядати не збираються, а й про те, що той не керує своїм язиком і вигадує нісенітницю, якої немає в природі. Тобто всім зрозуміло, що бородаті перейшли на мову прямих образ і принижень, що загалом вимагає миттєвої реакції. Додік відреагував – продовжив припинення вогню. І ось учора бородаті виконали ще один акт публічного приниження.

(Далі буде)