Операція «Вухо-2», але без вуха (Частина 3)

В Ісламабаді мав відбутися другий тур переговорів, і рушники заявили, що більше не мають наміру вести прямі переговори, і навіть якщо такі продовжаться, то виключно через посередника – Пакистан, чий представник точно знатиме, що і якими словами, було сформульовано в ході переговорів. Робиться це для того, щоб позбутися фантазій американських шахраїв, насамперед Віткоффа, якого Тромб знову призначив вести переговори, незважаючи на його скандальні фантазії, що стали приводом для початку військової операції.

Ба більше, в той момент, коли зять і рієлтор вантажилися в літак, щоб вилетіти в Ісламабад, іранський емісар уже полетів до Тегерана, тим самим показавши, що йому бридко перебувати на одному гектарі з цими діячами. І сенс поїздки цієї солодкої парочки одразу відпав. Додік публічно заявив, що в нього на руках усі карти, причому – козирі, і тому він скасував поїздку зятя, і що іранці повинні дозріти і подзвонити йому. Крім того, до Ісламабада вже висунулася пафосна журналістка, щоб правильно висвітлювати важливі події, і їй Додік у своїй соціальній мережі теж написав: «Повертайся додому, кіна не буде, електрика скінчилася».

Це після того, як його багаторазово і публічно вмочили чубом у парашу. Але Додік намагається виглядати іспанським льотчиком і продовжує зображувати бадьорий вигляд. Словом, ті, хто досі сприймають промови пацієнта як осудні, самі повинні звернутися до психіатра і терміново починати приймати ліки. Таким чином, ситуація стала критичною, і питання «замаху» постало на повний зріст.

Не здивуюся, якщо Додік викликав до себе тих людей, які займалися минулим замахом, і сказав їм за класикою: «А можно то же самое, только без пуговиц?» –у сенсі – без вуха. І ось у суботу ввечері знову стався «замах», але без демонстрації простріленого вуха. Коментувати цей цирк немає жодного сенсу, а слід вказати лише на один момент. Якщо довелося застосувати цей засіб, це означає, що справи Додіка та його спецвідлову – дуже погані, і він сам це чудово розуміє. Ситуацію треба ламати якимись кардинально іншими засобами і так, щоб ці засоби та порядок їх застосування залишалися під власним контролем. А це означає, що розворот ситуації має відбутися виключно в юрисдикції США, де все, що відбувається, можна подати в потрібному вигляді. І ось – знову «замах».

Слід зазначити, що цього разу Додік поводився мляво і навіть не намагався зобразити бійця та борця. Так поводиться втомлений діяч, який знає, що відбувається, але його вже втомили ці циркові шоу, йому хочеться поїхати у свій маєток, помахати ключкою і таке інше. А решту мають робити холуї, бо він – господар і тепер просто не повинен метушитися в такому темпі, як це було на виборах два роки тому. Але тут є важливий момент. Усі ці ходи стають передбачуваними, а їхня кількість знижує кінцевий ефект.

Тут явно спостерігається криза жанру, тому бажано вигадати щось інше. Але Іран і був цим іншим, але, що називається – не злетів, тож доводиться повертатися до добре обкатаних інструментів. З іншого боку, йому ще два з половиною роки треба якось вивертатися між різними ганебними ситуаціями, а якщо так, то для замахів треба відвести якийсь конкретний день тижня, і субота – не найкращий час, бо багато хто виїжджає за місто на барбекю, а тому найкращий день – понеділок. І щоб усе вже робити як годиться, час призначити, наприклад, з 19:00 до 20:00 за московським часом. Так усім буде зрозуміло, що в цей час краще попити каву й погортати соціальні мережі, щоб випадково не опинитися не в тому місці і не в той час.