Операція «Вухо-2», але без вуха (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Через майже два роки після відомих подій цю тему не тільки повністю розкрили, а здали в архів і забули, а тим часом практично всі фахівці, які аналізували хід передвиборчої кампанії 2024 року з виборів президента США, сходяться на думці, що жодні потуги Тромба не змогли б допомогти йому виграти, якби не операція «Вухо» з начебто замахом на нього однозначно безтямного стрільця. Після повернення Додіка в Білий дім цю тему взагалі герметично закрили.

І це попри те, що жодних видимих слідів поранення у вухо у Тромба не залишилося. Можливо, самих американців це не дуже дивує, бо війну і, відповідно – сліди на тілі людини від різноманітних поранень вони сприймають через ігри-шутери, і не більше. Інша річ, що ці питання відразу виникли у тих, хто знає, які сліди залишає куля при влучанні в різні частини тіла, в тому числі у вухо.

У будь-якому випадку, цей епізод мобілізував частину електорату на співчутті, а фото «незламного борця» там стало чимось на кшталт портрета Че Гевари, а саме – символом боротьби та непохитності. І загалом тут є свій сенс, бо портрет Че використовують ті, хто сприймає цього персонажа як казкового героя, не знаючи справжньої природи цього мерзенного типа. Але, як не крути, саме з цього моменту рейтинг Додіка пішов угору, і, як на виборах 2016 року, він зміг «перевернути дошку» завдяки скандалу і в результаті виграв вибори. Тобто цей хід виявився продуктивним двічі, а тому щось подібне можна було очікувати ще і ще раз, але в якійсь іншій формі.

І ось зараз розпочинається політичний «забіг» у рамках проміжних виборів, які відбудуться в листопаді. До цієї події Республіканська партія йде з катастрофічним падінням популярності, а динаміка виглядає взагалі сумною. Самі республіканці говорять про те, що як мінімум одну палату Конгресу вони програють, а якщо нічого не зміниться, то демократи можуть отримати повну більшість в обох палатах, і тоді Тромб може й не дотягнути до кінця каденції, з усіма відповідними наслідками для нього самого, його родини та його холуїв. Виникла ситуація, описана ще Еврипідом у його класичній драмі: «Або я її веду в РАГС, або вона мене веде до прокурора». Тож треба щось робити, причому – рішуче і терміново, щоб знову «перевернути дошку».

Причому до початку військової операції з Іраном це падіння рейтингу зумовлювалося дуже неприємною тенденцією. Йшлося про те, що в Мережі стали з’являтися дедалі пікантніші подробиці міцної чоловічої дружби Додіка та Епштейна, як і подробиці того, що саме було основою цієї дружби. Тема неприємна з усіх боків, бо відомо, як люто підтримували Тромба американські євангелісти, та й католики, яким поперек горла стоїть гендерна толерантність демократів. Адже вся ця публіка традиційно належить до найконсервативнішого крила політичного спектру. А тут виявляється, що старий Донні – той ще ходок по дитячих святах Епштейна.

В інші часи навіть того, що вже стало відомо, було б достатньо для імпічменту, причому ініційованого власною партією, хоча б для того, щоб не стати співучасниками всіх цих чудових подій у статусі осіб, які допомагають фігуранту приховати сліди своїх діянь та уникнути відповідальності. Це – безумовна форма співучасті, але нинішні республіканці – тухла подоба тих, що були раніше, і тому їхня повна імпотенція на тлі цього скандалу однозначно потягла рейтинги вниз.

(Далі буде)