Справді, обрати відвертого ідіота, на жаль, можуть де завгодно, це – невиліковна опція демократії, на яку багато хто звертає увагу. Але якщо уважно вдивитися вглиб історії, то дуже швидко можна виявити, що ідіотів-монархів, ідіотів-диктаторів та іншого сорту ідіотів – хоч греблю гати. Тож ця особливість притаманна не так демократії, як владі загалом. Просто у всіх інших випадках ідіот опиняється на самому верху «харчового ланцюжка» в результаті певного набору обставин, а демократія передбачає суспільний запит на ідіота.
Але повернімося до поточних подій. Ситуацію з війною в Ірані вже називають пасткою для Тромба, але насправді Тромб – не приватний гольфіст, шахрай і банкрут, а лідер першої держави у світі, і тому все, що він говорить і робить, так чи інакше відбивається на США. І схоже на те, що бородаті піймали саме цей кураж і зараз цілеспрямовано руйнують репутацію США так, як цього не змогли зробити ні В’єтнам, ні Афганістан.
Тут ще раз слід повернутися до базових принципів, які регулюють подібні ситуації. Якщо ти починаєш військові дії і вони не пов’язані з фізичним захопленням території опонента, то ти зобов’язаний одразу поставити і формалізувати рамки заходу. Це дуже важливо для фінальної частини всієї операції. Адже якщо йдеться про повне захоплення території, то саме цей факт стане формальним закінченням війни. Так, бойові дії можуть тривати десятиліттями, як в Іраку чи Афганістані, але формально мету війни буде досягнуто.
Інша річ – навіщо взагалі була потрібна захоплена територія, але це – інша історія. Якщо ж цієї ясності не передбачається з самого початку, то в такому разі потрібно чітко сформулювати цілі, яких не вдалося досягти дипломатичним шляхом і які було вирішено досягти військовими засобами. І тут уже все залежить від політичного мистецтва, інтелекту, ерудиції та досвіду того, хто це все починає. Розумний діяч формалізує цілі таким чином, щоб у потрібний момент можна було легко зіграти словами й закінчити операцію в будь-який момент. Тобто тут діє принцип «Зробили та пішли». Всім усе ясно і зрозуміло.
Якщо ж ініціатор – дурень, він чітко та публічно окреслить цілі у вигляді максимально можливих параметрів. Тобто зіграти потрібну гру в тому випадку, коли всіх цілей досягти не вдалося, вже не вийде, бо ніхто тебе за язик не тягнув і ти сам так окреслив ці цілі. Це саме той випадок, який зараз весь світ спостерігає в іранській епопеї. Додік публічно назвав цілі військових дій, включаючи повалення режиму, про що він неоднозначно заявляв.
І що найнеприємніше, навіть якщо взяти і відмовитись від цих заяв, то це вже нічого не вирішить, бо все залишилося в Мережі, в яку Додіка ніхто не тягнув за вуха. Простіше кажучи, якби Байден потрапив у таку ситуацію, він би легко вивернувся, бо такої кількості текстів на цю тему він у принципі не міг давати, адже не мав звички писати довгі пости в соціальні мережі, і плюс до того, в нього не було нав’язливої ідеї давати інтерв’ю пресі по кілька разів за день. Попри однаковий вік, у якому Байден проходив свою каденцію, в цей самий час він не завантажував Мережу такою кількістю заяв, які б зловили його за язика. А Тромб це не просто зробив, а зробив багаторазово та гучно.
(Далі буде)
> а демократія передбачає суспільний запит на ідіота.
Або на крадія та ворога нації, напиклад.