Московські прийоми (Частина 1)

ПРОЛОГ

Прямо зараз із боку Білого дому якось особливо потягнуло онучами, намотаними на матрьошки та балалайки. І річ тут не лише в тому, що Додік постійно співає гімни та кантати путіну, і навіть не тому, що його зять веде переговори з людьми фюрера на брудершафт, а в прийомах, які застосовуються дедалі відвертіше. Ці прийоми ми описували вже з десяток разів, але тут змушені навести «короткий зміст попередніх серій».

ЩО ТАКЕ ПЕРЕМОГА?

До літа 1812 року в Наполеона остаточно увірвався терпець від чергового порушення російським царем Олександром кількох клятв у дружбі та вічному мирі. У попередній статті ми коротко торкалися того, чому Олександр був змушений порушувати дане ним слово. По суті, його країна була глибоким банкрутом, і тримач боргів міг висувати просто будь-які умови на цій підставі. Причому, ганьбу військової поразки можна було відіграти в майбутньому, а от ганьба неплатоспроможності та злиденності для «імперії» — абсолютно неприйнятна. А з урахуванням того, що Англія ще й виплачувала живі гроші за кожні 100 тис. голів, ситуація виглядала однозначно.

І ось Наполеон вирішив розбити не експедиційний корпус російської армії у складі союзних військ, а суто російську армію в її повному складі. Зовсім нещодавно стався розгром росіян під Аустерліцом, де імператор настільки сильно злякався, що його знайшли тремтячим і плачучим у кущах, з явно скомпрометованою нижньою частиною гардероба. Але царя відмили, зачесали, і він знову взявся за своє.

Загалом, Наполеон вирішив розбити саме армію Олександра, без домішок австрійців чи прусаків. Цей намір був офіційно направлений Олександру, і той розсудливо вирішив не повторювати досвід Аустерліца і спостерігати за баталією з Ленінбурга, залишивши армію на піклування педофіла Кутузова, який у військовому плані відрізнявся від Суворова лише відсутністю одного ока. Плани Наполеона були простими і відкритими. Він пропонував дати генеральну битву в будь-якому місці біля кордону росії. Але, як відомо, противник вирішив застосувати прийом смертельної боротьби баритсу, а саме — виснаження противника бігом. Лапті потім це називали стратегічними маневрами, але насправді, Бородіно стало третім місцем, звідки росіяни не змилися.

Саме там і відбулася генеральна битва, під час якої російська армія була розбита і втекла спочатку до москви, а потім — ще далі, на певний час переставши існувати як єдина сила. Ну а слідом за цим «лапті» виконали те, що робили завжди. Якби там був Дніпрогес, вони б його безумовно підірвали, щоб не дістався ворогу, але оскільки в наявності була тільки москва, то спалили її. Наказ про спалення віддав генерал-гауляйтер Растопчін. При цьому спаленню підлягали всі більш-менш великі будівлі, в яких могла зупинитися армія Наполеона. Але так сталося, що саме туди після Бородіна звезли поранених «лаптів», та на це ніхто не звертав уваги. Коли Наполеон дізнався про це, він довго не міг прийти до тями.

Ще раз і коротко. Наполеон не планував походу вглиб росії, а москва йому задарма не була потрібна. Йому треба було розгромити армію противника, і він це зробив, але не на тих рубежах, на яких це планувалося спочатку. Не дивно, що приз у вигляді москви та території росії його не хвилював взагалі, і тому він звідти пішов. Запам’ятаємо цей момент.

Далі буде…