І справді, єдиний раз, коли ці землі всерйоз хтось хотів завоювати, трапився вже після краху російської імперії. Це намагався оформити Третій Рейх, а до того навіть захоплення столиці «курятника» ніким не планувалося всерйоз і надовго. Ні Наполеон, ні кримські татари, ні польсько-українські війська не мали бажання володіти цими землями. Тоді ще практично не було відомо про нафту і газ, а тому в цій дикій глушині не було жодного сенсу. Величезні площі нікому взагалі не були потрібні навіть задарма, оскільки там не було нічого цінного, а населення було настільки огидним, що користі від нього не було жодної, а проблем — більше, ніж можна було собі уявити.
Тому всі походи на москву здійснювалися або з метою помсти за те, що «лапті» накоїли сусідам, або з метою посадити на трон поступливого правителя, від якого не було б проблем. А у випадку з Наполеоном це і зовсім був рейд, спрямований на те, щоб відбити у царя Сашка охоту знову воювати проти Франції, і не більше. Про жодну окупацію не було навіть мови. А все це до того, що символізм містив сенс не оберега, а показухи.
Усе це великовагове виконання символів мало показувати багатство і блиск «імперії». Це зараз нам складно зрозуміти таку мотивацію, але просто згадаємо про те, як у ті часи виблискували іспанська, португальська, а за ними й британська імперії. Усе це сталося тому, що за рахунок колоній, казково багатих на високоліквідні товари, від золота до спецій, метрополії перетворилися на сяючі землі, що оперували незліченними багатствами. Як це не дивно, але до катастрофічного землетрусу та наступного цунамі Лісабон вважався найбагатшою столицею Старого світу. При тому, що сама метрополія за своїми розмірами не дотягувала до габаритів середньої російської губернії.
Тобто, навіть невеликі території являли собою осередок багатства і, відповідно, всіх тих ознак величі, які могли надати архітектура, інженерія, мистецтво тощо. А фокус тут був у тому, що зазначені вище імперії отримали колонії в теплих і багатих землях, а от «росія» хоч і мала більше цієї землі, але вона була безплідною, безлюдною і важкою для будь-якого освоєння. Та що там, велика частина цих земель і зараз незаселена й глуха, а здебільшого — взагалі непридатна для постійного життя. Тобто, інші мали гігантський «вихлоп» від своїх колоніальних володінь, а у «лаптів» нічого такого не було й близько.
На цьому тлі просто не хотілося залишатися смердючою дірою і одночасно називатися імперією. Саме тому весь золотий символізм був маскуванням безпросвітних злиднів та дикості, якою завжди була «росія». Чим яскравіше виблискувало каміння в коронах «імператорів та імператриць», тим бруднішим і смердючішим було все інше. І це — не фігура слова. Зазначені вище країни, плюс Франція (нехай і пізніше), а особливо Голландія, мали стільки вільних коштів, що могли собі дозволити кредитувати цілі країни. І ось тут пролягла фундаментальна відмінність «курятника» від цих країн. Росія була злиденною настільки, що за Петрівських часів вона не могла навіть отримати кредитів.
Тільки при Катерині вдалося отримати позику, яка була потрібна для фінансування війни з Туреччиною. Планувалося розбити її та захопити Константинополь, а з отриманих трофеїв — повернути кредит. Але війна пішла не за планом (і це — 250 років тому), у результаті захопити турецьку скарбницю не вдалося, а кредит із відсотками — залишився. По суті, наступні сто років росія жила навіть не в ролі боржника, а як банкрут. Саме тому Британія і змогла скупити російське гарматне м’ясо для війни з Наполеоном.
Далі буде…