Про геральдику та символізм (Частина 1)

Символізм для «курятника» завжди відігравав ключову роль і, як показала історія, жодні суспільно-політичні зміни в межах його територій не змогли витравити цю дивну традицію. Інша річ, що форма символів змінювалася або в режимі повзучої трансформації, або радикально, що було рідкістю. Починаючи від самого заснування «росії», яка раптово, після указу царя Петра, стала «імперією», там насаджувалася імперська символіка, яка мала демонструвати велич цієї самопроголошеної імперії.

Як відомо, ключовим символом цього утворення став двоголовий орел, якого на просторах «курятника» в принципі не було до того моменту, поки ці самі простори не відійшли до Золотої Орди, у якої, явно за збігом обставин, двоголовий орел був одним із символів влади. Якби «лапті» взяли за основу ведмедя, якого вони теж використовують як символ і тому метаються між орлом і ведмедем, то, напевно, клишоногий виявився б теж із двома головами, а то й із трьома, щоб переплюнути Орду.

Але ось що цікаво: такий символізм у середні віки мав служити чимось на кшталт оберега для тієї держави, яка його експлуатує. Практика показує, що кожна така сутність має хвилеподібний тип розвитку, де за злетом, коли силою зброї, розумом чи грошима вона не лише здатна відстоювати свої кордони, а й прихоплювати нові, неминуче настане спад, зумовлений слабким чи дурним правителем. І ось на час цього спаду символи мали нагадувати сусідам і взагалі недоброзичливцям, що тут є сила, нехай і спляча.

Власне кажучи, геральдика багатьох країн якраз і відштовхується від тварин, на кшталт лева, або птахів, неодмінно — орла. І справді, орел досі є таким символом для Польщі, з оригіналом у Вавельському соборі Кракова; орел є і в знаменитому Кельнському соборі, де завжди був символом Німеччини. У французькому Реймсі, в місцевому кафедральному соборі Нотр-Дам, де коронувалися французькі королі та королеви, зокрема королева Анна, теж є орел. Але от у «лаптів» орел виявився із двома головами.

По суті, це виглядало приблизно так. Коли у Петра вирішували, що ж зробити з таким символом, який уособлює міць, німецькі геральдисти, природно, запропонували орла, і Петя, подумавши, сказав: «Ну добре, дайте два!». А коли йому пояснили, що на одному гербі два орли — не за фен-шуєм, він наполіг на тому, щоб голови було дві, як у «старших пацанів» зі степів Монголії. Мабуть, його ледь умовили, щоб птах мав лише дві ноги, а не чотири. Не виключено, що цар хотів, аби у двох лапах орел тримав скіпетр і державу, як потім і залишилося, а іншою парою він мав хапати й пильнувати, щоб показати всю безсоромну суть цього символу.

І справді, якщо корони на голові птаха ще якось можна пояснити, і таким самим чином цілком можна обґрунтувати скіпетр і державу в його лапах, то що буде у двох інших? Порожніми їх залишити не можна, оскільки це призведе до нехороших асоціацій із простягнутою рукою, а забезпечити лапи награбованим — наче неправильно з тактичного погляду. Навіщо сусідам демонструвати свої наміри й втрачати ефект несподіванки у разі чого?

Але тут важливий інший аспект символізму. Вся ця імперська міць повинна була мати вигляд помпезний і фундаментальний. Скрізь, де тільки можна, все мало виблискувати золотом і камінням, щоб виглядало «по-багатому». І в цьому якраз була і залишається сама суть цього символізму. Насправді, в цьому випадку символізм має зовсім іншу основу, на відміну від більшості інших місць Старого світу.

Далі буде…