Нічний масований (Частина 4)

Таким чином, якщо лаптям потрібно влаштувати показуху перед царем і хоча б щось йому згодувати в кількісному вираженні, то вони використовують усі можливості, які є в їхньому розпорядженні. А для повноти картини їм важливо, щоб Україна і незалежні джерела дружно вказали на рекордні параметри нальоту. Хтозна, може, так і медаль можна отримати, і підвищення по службі, як це було в історії з Куп’янськом. Ну, і для повноти картини – рейтинг щодо дронів.

За кількістю дронів

Як видно з наведених таблиць, лапоть посилено намагається наростити ударну міць своєї повітряної складової, але виходить це в нього – так собі, і тепер весь приріст забезпечується винятково дешевими дронами. Хоча там чудово розуміють, що найбільший ефект із усього того, що вони застосовують, має балістика, бо ЗСУ мають лише кілька позиційних районів, на яких працюють зенітні засоби, що в принципі здатні перехоплювати балістику. З цього – загальний висновок: чоботи займаються окозамилюванням свого царя. Вони йому «милять» про масовані нальоти, яких ніхто у світі не здійснював, і тільки вони…

Але тут виникає запитання про те, якою є стратегічна мета таких справді масштабних нальотів? І, між іншим, запитання це зовсім не риторичне. Щойно ми спостерігали за тим, як в Ізраїлю та США явно закінчився банк цілей, по яких завдавалися удари. Все те військове, яке вони вирахували, – вразили, а все інше сховано, і ураження можливе лише сухопутними силами, але через те що не можна було скидати оберти та відповідати на іранські удари, організували знищення блок-постів Басиджу високоточними бомбами і ракетами. Тобто ліквідували кількох лоботрясів дорогими боєприпасами. І після того, як військові цілі скінчилися, почали бити по економічних, хоча спочатку це не планувалося.

Те ж саме і з лаптями. Вони вже не можуть уражати військові цілі, бо або їх уже уразили, або вони стали недоступними (з різних причин) для ураження наявними засобами. Тому луплять уже по таких цілях, які не мають ні військового, ні політичного значення, витрачаючи при кожному такому ударі гігантські кошти. А у відповідь – отримують справжні та вкрай відчутні удари як по суто військових цілях, так і по об’єктах ВПК і нафтовій інфраструктурі. Навіть залякування як мета вже не спрацьовує. Страх у населення України не те щоб зник, а став чимось на зразок рутини, і тому навіть наміри викликати якісь виступи, пов’язані з обстрілом мирняку, вже не працюють абсолютно.

А на завершення напишу кілька слів, які зможуть зрозуміти не просто українці, а українці, які не виїхали жити за кордон. Кожен же знає, навіщо за таких обстрілів потрібен свисток на шиї та собачий корм у кишені? Якось так. Жодної іншої мети, окрім як порадувати діда, у цих обстрілів немає. Втім, це і є проявом зайвої хромосоми у андрофагів.