Автор перекладу: Світлана
Учора пізно ввечері авіація Ізраїлю завдала удару по Ємену у відповідь за атаку балістичною ракетою на міжнародний аеропорт імені Бен-Гуріона. Ізраїльська преса одразу підхопила цю тему, але ми вирішили залишити її на ранок, щоб уже були якісь результати цієї атаки. Очевидно, що Ізраїль діє шаблонно і саме так, як заведено в цьому регіоні, а саме «око за око», і все має відбутися практично миттєво, щоб не зник причинно-наслідковий зв’язок. Що стосується цього механізму в принципі, то до нього не може бути жодних претензій, тому що безкарність провокує не лише рецидив, а й його важчу форму. Але тут є інший момент.
Справа в тому, що в цьому випадку, як і в більшості інших, саме бойовики діють проактивно. Тобто саме вони обирають місце та час удару і точно знають, що після цього Ізраїль пошле літаки і буде бомбити. У цьому випадку дії ізраїльських військових передбачувані з усіма відповідними наслідками. В результаті ізраїльські бомбардування завдають шкоди, але, наскільки можна зрозуміти, для хуситів вона прийнятна і передбачувана. Тобто ще перед своїм ударом хусити розуміють, що буде після нього, і діють відповідно до цих припущень, які Ізраїль повністю підтверджує.
Це означає, що в очікуванні удару у відповідь хусити напевне розосередять свої активи і просто чекатимуть, поки ізраїльтяни виконають свій акт помсти. А після його закінчення знову запустять новий цикл підготовки до удару по території Ізраїлю. А як зазначили місцеві оглядачі, цього разу хуситська ракета завдала мінімальних збитків, але якби вона прилетіла на кілька сотень метрів убік, то могла б влучити у третій термінал аеропорту, і наслідки були б зовсім іншими. Можна не сумніватися в тому, що самі хусити теж це знають і прагнуть саме цього.
І от сьогодні вранці стали відомі деякі подробиці ізраїльської атаки на Ємен. Заявлено про те, що саме в атаці брали участь 30 літаків ЦАХАЛ у взаємодії з силами США в регіоні, що б це не означало. В результаті ударів було завдано по кількох цілях у порту Ходейда і по бетонному заводу в передмістях. Зрозуміло, що порт являє собою логістичний вузол, що забезпечує хуситів необхідними засобами, а бетонний завод, за даними ізраїльської розвідки, постачає хуситам бетон для будівництва тунелів та інших підземних споруд.
Після прочитання цього звіту довелося зробити висновок про те, що вчора не було сенсу приділяти увагу цій темі, бо ніякого практичного сенсу в цій атаці немає, звісно ж, крім символізму, мовляв, не залишимо без відповіді і таке інше. Незважаючи на те що роботу порту та бетонного заводу призупинено або, як пише преса – паралізовано, слід вказати на важливі моменти. Ізраїльтяни бомбардують цей порт уже втретє, і якщо вони зробили це вчора, то логічно припустити, що два попередні нальоти не змогли повністю припинити роботу порту.
Хоча працюють вони не абичим, а масивними боєприпасами, які за визначенням мають демонструвати високу ефективність. Причому літаки тягнуть на собі відразу по кілька важких і високоточних бомб, застосування яких має спричинити однозначно серйозні наслідки. Причому приліт навіть однієї такої бомби вже має наробити шурхоту, а з урахуванням того, що в операції було задіяно 30 літаків і кожен ніс як мінімум по дві бомби, то можна собі уявити, що це таке у вогневому вираженні.
Ба більше, по цьому порту працювала і авіація США, але, як випливає з учорашнього звіту, його робота щоразу досить швидко відновлюється. Не виключено, що й цього разу буде саме так. Що саме вдалося розбомбити на бетонному заводі – невідомо, але якщо це було щось на кшталт набору агрегатів просто неба, то й там збитки виявляться мінімальними. Зате у зведенні немає жодної згадки про те, що вдалося дістати якусь військову ціль: ракети, пускові установки, місця складання та щось таке.
Між іншим, приблизно те саме відбувається і з американськими бомбардуваннями. Кілька разів американці доповідали, що вдалося ліквідувати важливих керівників хуситського руху або військових діячів цієї структури, але ось що цікаво. Ні підтверджень цих ліквідацій, ні подальших змін рисунка протистояння так і не сталося. Це може означати, що або ліквідація виявилася невдалою, або ліквідовано було не ключові постаті, за відсутності яких боєздатність хуситів різко впаде.
Незважаючи на всі ці регулярні удари, вони продовжують огризатися, і, як ми бачимо, все небезпечніше і зліше. Адже до удару по ізраїльському аеропорту хусити завдали удару по авіаносцю, і цей удар виявився настільки небезпечним, що кораблю довелося робити настільки небезпечний маневр, що з ангара викотився і впав у воду літак вартістю понад 50 мільйонів доларів. Якщо говорити про тактику ескалації, то, як можна переконатися, хусити теж підвищують ставки, і це свідчить про те, що численні повітряні удари, яких постійно завдають американці і вчора завдав Ізраїль, мають вкрай низьку ефективність.
Ба більше, якщо зібрати докупи всі ці удари, завдані американцями та ізраїльтянами, і подивитися на те, які практичні результати вони дали, то виявиться, що сукупністю своїх дій вони показують відсутність розуміння того, як слід діяти в цій ситуації. Можна припустити, що Ізраїль може здійснити ще один, два, п’ять чи десять нальотів, але якщо вони матимуть такий самий «вихлоп», як цього разу, то, крім демонстрації самої можливості завдавати ударів на відстань дві тисячі кілометрів силами авіації, більше жодного позитивного ефекту від цього не буде.
Очевидно, що саме з хуситами тактика застосування авіації цими двома арміями зайшла в глухий кут і вже не може привести до бажаних результатів. І тут слід повернутися до того, що саме хусити зараз володіють ініціативою. Вони б’ють по суші й по морю в силу своїх можливостей, їм вдається і елементарна ППО, бо американці вже підтвердили знищення хуситами семи важких дронів MQ-9 Reaper, а з чуток, є ще втрати, які просто не фігурують у відкритих зведеннях.
Проте навіть сім офіційно визнаних втрат MQ-9 вартістю $30–56,5 мільйонів залежно від конкретної комплектації, та двох винищувачів F/A-18E/F з прайсом близько $60 мільйонів за одиницю вже виводять загальну вартість цієї операції в розряд дуже недешевих. Принаймні, тут уже виникають запитання про баланс цілей, результатів та ціни всього заходу.
Загальна ж кількість збитих дронів може досягати двох десятків, і з урахуванням того, в яких «вагових категоріях» виступають усі учасники цієї бійки, хуситам вдається ефективно тримати удар і, обираючи момент, болісно жалити своїх противників. І у психологічному плані просто зараз хусити явно виграють, тому що психологічно побороти їх вже явно не вдалося, а ось американці та ізраїльтяни, так і не досягнувши відчутних результатів своїми високотехнологічними ударами, явно перебувають не в найкращому настрої.
При цьому слід зазначити, що коли сам Ізраїль діє проактивно, а не втягується у вже банальну вилку «удар-відповідь», у нього все виходить блискуче. Але щойно він відмовляється від цього, то починає виконувати дії, які викликають лише одне запитання: навіщо? І тут слід зауважити, що в такому разі їхні дії стають схожими на дії американців – такі самі важковагові та безрезультатні. З чого випливає очевидний висновок.
Порівнюючи те, як там діють ці дві сили і як діють ЗСУ, слід вказати на важливу відмінність. Важкі засоби наші військові застосовують із максимально можливою ефективністю. Так, частину дронів і ракет ворогові вдається перехопити, але вони летять не в умовний «бетонний завод», а в конкретну, важливу ціль. Тобто саме витрачання таких боєприпасів однозначно виправдане, й інша справа, чи вдається до неї дотягнутися. А все це тому, що три з лишком роки війни ЗСУ воюють із постійним дефіцитом боєприпасів, особливо далеких і важких.
Саме тому їх застосовують дуже акуратно й зі знанням того, що ними слід уразити. Такий стан справ говорить про те, що ці цілі розвідано, і часом розвідано настільки, що просто дивуєшся. Як приклад можна навести атаку на 51-й арсенал ГРАУ. Зрозуміло, що його місце розташування давно відоме, і де знаходиться це сховище, розвідувати не було потреби. Але з урахуванням тієї потужності, яку мають наші засоби ураження, пряма атака арсеналу навряд може привести до потрібного результату.
І ось тут було важливо дочекатися моменту, коли на базу прибув ешелон з корейськими ракетами, а бетонні бункери було відкрито для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, і вдарити в той момент, коли арсенал був уразливий. Наскільки можна зрозуміти, дрони відпрацювали саме по ешелону, звідки пішла вторинна детонація, набагато потужніша, ніж те, що могли виконати всі дрони, разом узяті. А звідти пішло вже в самі сховища. Результат усім відомий.
З цього випливає, що ні американці, ні ізраїльтяни просто не мають даних розвідки такої якості, щоб завдавати ударів, які будуть прямо впливати на боєздатність хуситів. Вони, хоч і працюють не зовсім «по площах», а начебто по конкретних об’єктах, та результат практично аналогічний. Ще вчора, коли колега з самого Ізраїлю надіслав повідомлення з посиланнями на їхню пресу, де повідомлялося про початок повітряної операції проти хуситів, ще без вказівки на те, що буде ціллю ударів, я був практично повністю впевнений у тому, що вранці список цілей почнеться з порту Ходейда, – так воно і сталося.
Загалом ситуація виглядає таким чином, що зараз немає чіткого плану для повітряних ударів і обидві сторони займаються демонстрацією цих ударів без конкретних наслідків. І це не дуже добре, тому що хусити явно вважають, що зловили свою гру. У цьому випадку слід або детально пропрацьовувати виправдання для кожної скинутої бомби, для чого потрібен інший рівень розвідки, або відпрацьовувати Іран, який є постачальником усього того, що потім летить по кораблях та Ізраїлю.
А Додіку добре було б згадати про те, що його друг Владімір наполегливо намагався поставити хуситам протикорабельні ракети… чи таки поставив? Але з урахуванням того, як Чубчик закоханий у свого малокаліберного друга, і чуток про те, що насправді він звільнив радника з нацбезпеки Волтца не за розкриття планів атаки по хуситах, а за те, що той обговорював з Нетаньяху можливість ударів по Ірану, вони так і будуть місити пісок у Ємені, щоразу поважно заявляючи про те, що завдано удару по ключовому порту Ходейда. І дикість цієї ситуації помітна вже всім.