Аналогії (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Ранкові новини про наші далекі удари по цілях на території ворога наштовхнули на кумедні аналогії з заходами, що відбуваються за океаном. Буквально вчора зусиллям волі я переглянув поспіль понад два десятки сюжетів слухань у Конгресі США, де ставилися запитання до військового міністра та міністра економіки. Мені складно судити, яка у Додіка шкала IQ, яку він безумовно очолює на тлі жирафа та білки, але цей спецвідлов недалеко від нього пішов. І якщо Додік на неприємне запитання, поставлене йому журналістом, може відповісти звичною формулою: «Пішов геть, сволото, я тебе знищу», – бо захищений непробивним імунітетом, то ці діячі не можуть повторити цей самий трюк у Конгресі і змушені відповідати.

Загалом коли дивишся якийсь один сюжет на цю тему, то складається стійке відчуття, що на слухання викликали клінічного ідіота, який просто не може зрозуміти суть запитання і тому меле що завгодно, тільки не те, про що було запитання. Так, буквально в останніх раундах цих заходів військовому міністру навели його власні слова про те, що Іран розгромлено і всі цілі військової операції досягнуто, а потім було запитання про те, навіщо він просить додаткові 67 мільярдів доларів на вже виграну війну? Відповідь була шикарною: він просто заявив про те, що йому не дають остаточно добити Іран ті, хто не хоче виділити йому грошей. І так – щоразу. Йому наводять його ж цитату і нинішні, прямо протилежні заяви і запитують, де він говорив правду, а він на це, наприклад, відповідає: «Синій».

Міністр фінансів, на відміну від військового колеги, мабуть, не так схильний до запійного вживання алкоголю, і тому його відповіді мають більш загадковий характер. Так, йому було поставлено запитання про те, що, йдучи на вибори у 2024 році, Додік обурювався тим, що демократи Байдена довели країну до ручки і до державного боргу в 20+ трильйонів доларів, і ось тепер, коли за неповні два роки своєї другої каденції його адміністрація довела держборг до 40 трильйонів, Додік обіцяє роздати по п’ять тисяч доларів усім американцям як приз.

А питання було поставлено дуже просто: якщо цю суму помножити на кількість населення США, то виходить гігантське значення, і міністра попросили пояснити, чи не вплине ця ініціатива на ще більше зростання держборгу, з яким адміністрація і особисто Додік обіцяли якщо не покінчити, то рішуче боротися. На це міністр відповів, що так питання ставити не можна, бо він вважає, що гроші буде взято не з бюджету, а з іншого джерела.

На вимогу назвати це джерело міністр заявив, що поки що не може цього зробити, бо роботу над питанням ще не закінчено. Тобто Бессент сказав, що Додік зробив заяву, шляхів реалізації якої ніхто не знає. А іншого шляху немає в принципі. Додік або вчергове нахабно збрехав, або гроші буде надруковано, і держборг, який той же міністр фінансів обіцяв суттєво зменшити, піде в космічні простори. Але весь цей етюд було намальовано не для того, щоб показати, що рівень мислення у команди Тромба не дотягує не те що до жирафа чи білки, а й навіть планктону. Зате очевидною стала риса, яка об’єднує всю його команду, – вміння публічно уникати відповідей на поставлені запитання. Для цього треба тільки нести відверту нісенітницю, і не більше.

(Далі буде)