Ознаки паніки (Частина 3)

Очевидно, що вони там посилено просували тему про те, що весняно-літній наступ має переламати ситуацію на фронті, і не виключено, що вчергове вдалося б захопити Куп’янськ, навіть якщо для цього в умовах найсуворішої таємниці туди довелося б прокласти ще одну трубу під землею, щоб по ній пустити нову партію фаршу. Але судячи з того, як складається реальна ситуація, в такий перебіг подій не вірять уже ось такі упороті пропагандисти. Ну, а за технікою, невдачі слід персоналізувати і, нехай не прямо, але все ж таки назвати ім’я винуватця. Наскільки видно з наведеної цитати, найкращим кандидатом на пост цапа-відбувайла є військовий міністр Бєлоусов.

Логіка тут очевидна. Царя зробити крайнім поки що не можна. Це вже після того, як його пустять у розхід або хоча б запакують у бункері, як це було з Берією, можна про нього міркувати як про ворога народу. Вже тоді можна буде прямо казати, що цар витратив трильйони на випуск відвертого «ла*на», особливо щодо ППО, яку Сили оборони України пробивають настільки регулярно і потужно, що навіть тим самим власникам ТГ-каналів стає страшнувато.

Адже тільки сліпий не бачить тенденцій, а тому вони знають, що за кілька місяців вони спостерігатимуть зі своїх вікон обстріл москви, як ми вже чотири роки спостерігаємо обстріл Києва. Мабуть, у цьому вони вже не мають сумнівів. І тоді ж можна буде вкотре пригадати знамениті рядки, присвячені Сталіну, теж – «батькові та генію»:

«Кум докушал огурец. И закончил с мукою: «Оказался наш Отец Не отцом, а сукою…»

А поки цей момент не настав, винним у всьому може бути хтось, хто сидить на одну або дві жердинки нижче в ієрархії курника. Але ж, з іншого боку, товариш Бєлоусов старанно молиться і регулярно користується мощами. Ось Кужухетович не молився і водився з чаклунами та шаманом – де він тепер? А Бєлоусов – через крок молиться і через годину – вже стоїть у колінно-ліктьовій перед мощами. І, між іншим, він не лише особисто виконує подібні речі, а й поширює їх униз, безпосередньо у війська. І просто зараз він робить відчайдушні кроки:

«Міністр оборони вирішив відправити на фронт мощі святого князя Олександра Невського. Частинки реліквії вже відвезли в днр, біля них проводитимуть молитви за зміцнення армії, успішний наступ, прискорення просування наших військ та зниження втрат.

«Андрій Ремович упевнений, що мощі святого князя, частину яких ми вже взяли в Олександро-Невській лаврі та відправили на фронт, відіграють важливу роль у ході сво. Нині вони в днр, також їх відвезуть у Запорізьку, Херсонську, Курську, Сумську області. Мощі переміщують таємно, щоб не втратити їх, як було з частинками мощів святої Матрони Московської (їх було втрачено через ворожий обстріл навесні минулого року)», – розповіло джерело в Міноборони. Співрозмовник у Церкві уточнив, що взяти частину мощів для відправлення в зону СВО дозволив особисто патріарх».

Усе це пишуть з гіркою іронією і в режимі легкої паніки, адже бачать, що з тими обмеженими ресурсами і тією самою корупцією все ж таки противник (ми) рухаємося в правильному напрямку, а в результаті – дедалі глибше розсуваємо зону впевненого ураження вже не військ, а логістики. Ми ж пам’ятаємо, який фурор зробили «Хаймарси», які могли точно бити на 70–80 кілометрів, а зараз ця відстань збільшується до 300, і що найнеприємніше, це забезпечується засобами ураження власного виробництва і набагато дешевшими, ніж наявні засоби у тих самих західних армій.

Тобто попри всі витрати, рух іде в правильному напрямі, і ситуація набуває нових обрисів. А у них – повезли мощі. Потрібно бути клінічним ідіотом, щоб не бачити цієї різниці й не розуміти, до чого це приведе. І там починають розуміти не тільки це, а й те, що нічого іншого у них не буде. Звідси й ознаки паніки, бо кожен знає, наскільки він вмазався в цю тему. Зрозуміло, що це ще не злам системи, але дедалі виразніша сигналізація про його наближення.