Про сорти дикості (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Будь-який уважний спостерігач давно і легко зробив висновок щодо основної ознаки курника, а саме: дикість там – явище екзистенційне, бо вона там була з часів утворення курника і нікуди не зникала незалежно від того, як виглядав курник і у що вірило його населення. Також зрозуміло, що закінчиться колообіг дикості тільки і виключно із закінченням життєвого циклу самого курника. Але якщо його руйнація залишить якісь більш-менш великі уламки, дикість і там дасть свої отруйні паростки. Саме це прутін називає «традиційними цінностями», бо жодних адекватних традицій там не було й ніколи не буде.

Однак там цілком можна влаштувати класифікацію дикості за різними її параметрами. Найпростіше її впорядкування може відштовхуватися від часу. Наприклад, стара дикість може виглядати як труп у зікураті, що стоїть посеред їхньої столиці. Це якщо йдеться про мертву дикість, а якщо ж доведеться міркувати про дикість ще живу, то прутін і його старезне оточення – чудова ілюстрація цього. Є свіжа дикість, яку там генерують щодня, але як це не дивно, зрідка спливає щось, що відразу й не віднесеш ні до старої та мертвої дикості, ні до нової. Тобто сам сенс начебто про стару дикість, але подається вона в новому оформленні.

Довгий час зразком саме такої перехідної форми дикості було явище, відоме як «Можемо повторити» або «На Берлін!». Зараз цього не роблять, але ще кілька років тому начебто дорослі чоловіки у ватниках натурально штурмували фанерний «рейхстаг» і після «штурму» проробляли там ритуальні дії, які там давно вважають візитівкою курника. Всім відомо, що скрізь, де їм вдається щось захопити, вони влаштовують туалет. Причому навіть за наявності спеціальних туалетних кімнат вони це робитимуть в інших місцях.

Тож коли вони це робили в поваленому Берліні та в натуральному Рейхстазі – це одна справа. До речі, публіці довго і нудно втокмачували, що вони там лише розписувалися на стінах, і навіть фото розписів показували, скромно оминаючи сліди того, що вони зробили на підлозі. Але загалом це така справа, але коли вони те ж саме роблять на своїй землі у фанерній імітації тієї будівлі, то тут уже йдеться про окрему варіацію дикості. Але просто зараз розгортається досить незвичайний варіант гібридної дикості, адже події розвиваються зараз, але стосуються вони справ минулих і начебто – мертвих персонажів.

Так, кілька днів тому колишній гауляйтер окупованого Донецька прозоро натякнув на те, що кухар прутіна і водночас керівник ПВК «Вагнер» Пригожин – живий, і, відповідно, хто його знає, які в нього плани. А якщо так, то виникає запитання про те, хто летів у тому збитому літаку і кого поховали практично миттєво, без найменшого розслідування. Здавалося б, якщо ви самі збили літак і самі миттєво злили тему, то ви напевне знаєте, що робите, але тут – зовсім несподіваний поворот. І ця дикість знову повернулася і поставила на вуха мешканців кремля. Як належить, цю версію одразу доручили перевіряти ФСБ, і та зараз риє землю. І просто зараз там заварюється нова дикість, яку високопоставлений конторський описує так:

«Поки що складно. Є багато моментів, які вказують на те, що Пригожин мертвий. Але існують і дуже серйозні натяки на те, що він не загинув. Досліджуємо питання, поки що дати чітку відповідь не виходить».

Як це не смішно, але конторський діяч уподібнився до персонажа дитячої казки, який міркував так: «Пацієнт швидше мертвий, ніж живий, або швидше живий, ніж мертвий». Це не було б дикістю, якби таке розказала таке ворожка чи чаклунка, але щоб таке розповідав чин ФСБ…

(Далі буде)