Поточна ситуація на війні Ізраїлю та США проти Ірану чітко вказує на такий розклад. Адже, по суті, дві ядерні держави, що мають найсучасніше озброєння та гігантські ресурси, так і не змогли досягти публічно заявлених цілей. Точніше, Ізраїль більш-менш досяг того, що хотів, бо він мав цілі тактичного порядку, а ось Штати ставили цілі стратегічного характеру, і жодну з них досягти не вдалося навіть близько. І ось тепер – найзручніший момент подивитися на те, як така могутність дала осічку.
А все ламається точно так, як у нас зламалася мобілізація. Дилетанти, які перебувають при владі, будучи неосвіченими і чванливими типами, вимагають від збройних сил, у цьому випадку – США, вирішення завдань, які, напевно, суто військовими способами не вирішуються у принципі. Але ми ж знаємо, що тупувате і зажерте тіло вважає свою армію настільки сильною, що та може виконати будь-яке завдання, яке тільки поставить найчудовіший президент.
Але формулювання завдання – дуже складний та відповідальний вид діяльності, який потребує досвіду, знань і головне – достовірної та достатньої інформації. Без цього неможливо прогнозувати наслідки тих чи інших дій, а в результаті – прогнозувати підсумки всієї кампанії. А ми ж пам’ятаємо, що вже добре забутий діяч Нейлон Муск, прийшовши з Тромбом у владу, влаштував гігантське скорочення взагалі всього. І як це не смішно, на вулицю пішли практично всі професійні аналітики, які працювали за близькосхідною тематикою, і не лише за нею. Відбулося побиття ЦРУ та інших розвідувальних органів, а на голову національної розвідки, яка де-юре є шефом усіх спецслужб, Тромб призначив відверту хабалку, яку до таких справ не можна було підпускати на гарматний постріл, як і самого Тромба не можна було підпускати до Білого дому.
Результат вийшов очікуваним, і до речі, Додік сам про це сказав кілька разів. Практично весь банк цілей, складений до початку операції, вже до завершення першого тижня війни було розбомблено. В ізраїльтян – те ж саме. Охочі можуть покопатися в новинах і знайти той момент, коли США почали завдавати повторних ударів по розбомблених улітку ядерних об’єктах, що явно пустували, а Ізраїль став бомбити блок-пости Басіджу – добровільної дружини КВІР.
Уже тоді стало зрозуміло, що банк цілей закінчився і склалася ситуація, коли бомбити вже нічого, але бомбити треба. І тепер тільки уявімо, що десь на авіабазі «Неватім» злітає F-35, летить із повітряною дозаправкою в Іран і там вкладає КАБ або ракету в блок-пост, який взагалі не має жодного, навіть тактичного значення. Тобто ці боєприпаси виявилися вкладеними в ніщо, маючи ціну золота. А Штати виконують ще відчайдушніші речі, тому що ганяють бомбери на ще більшу відстань.
А все це свідчить про те, що при плануванні операції припускалося, що противник підніме лапки ще задовго до того, як буде відпрацьовано весь банк цілей, і далі плану не було, а вказані бомбардування були просто імпровізацією, поки вирішували, що бомбити далі. Після цього почалися бомбардування мостів та НПЗ, що спочатку явно не планувалося. І ось виявляється, що перша армія світу не може перемогти 16-у армію світу просто тому, що наявними силами й засобами вона не здатна виконати такі завдання.
(Далі буде)
Як ми вже дізналися, в Ірані дісно планувалось “Тегеран за 3 дні”. Тому і можливість блокування Ормузьскої протоки навіть не розглядалася, бо вважалося що блокувати буде нікому.