Чжу-е проти Даздраперми

Уперше опубліковано: 17.02.2023

Авторка перекладу: Світлана

Ще в епоху «розвиненого соціалізму» мені вперше потрапив на очі текст із описом нових імен, вигаданих більшовиками замість тих, що дісталися від царського режиму і набридли. Справді, це питання хвилювало товариша Сталіна не менше, ніж інших лідерів більшовиків і тим більше – теоретиків. Вони намагалися вилучити з обігу все, що так чи інакше стосувалося епохи «до історичного матеріалізму». І якщо з пам’ятниками чи іншими матеріальними об’єктами або їхніми назвами все можна було вирішити просто, то з іменами такий номер не проходив. Справді, пам’ятник чи символічну будівлю можна було знести чи придумати їм інше, ганебне застосування, а от з ім’ям людини – інша справа.

Колишній семінарист Сосо Джугашвілі краще за інших колег розумів символізм імен і вже точно знав, чому новонароджених називають тим чи іншим ім’ям у певний день. Усе це було зав’язано на церковних традиціях, а тоді релігія була опіумом для народу, і з цим треба було щось робити. І ось фантазія пролетаріату почала вирувати й фонтанувати ідеями, як і належить вигрібній ямі, в яку кинули дріжджі тупої ідеї. Загалом що тільки не вигадували, а деякі «імена» тієї епохи носять ще живі люди.

Можливо, комусь зустрічалося ім’я «Вілен»? А, між іншим, це – розширена анаграма від В.І. Ленін. Ну, а з усього багатства імен тих часів мене найбільше вразило поетичне жіноче ім’я Даздраперма. І звучало воно досить свіжо, та й містився в ньому якийсь еротичний підтекст, що за часів, коли «в радянському союзі сексу немає», – навіть якось інтригувало. Щоправда, живцем побачити носійку такого імені якось не випало, і навіть тоді здавалося, що ця дикість давно пішла в минуле, але ні!

Як відомо, історія має вигляд висхідної спіралі, і деякі моменти постійно програються, але вже на новому, несподіваному рівні. Так сталося і з іменами. Цього разу епіцентром події стала Північна Корея, з якою федерація дедалі більше зливається в нападі нестерпної дружби і взаємному схваленні будь-якої дикості, що відбувається в цих двох країнах. Але тут – особливий випадок, який навмисно й не вигадаєш. Попри всю разючу схожість режимів прутіна і Кіма з твором Джорджа Орвелла «Колгосп тварин», там є сюжетні ходи, які виявилися не доступними ні йому, ні Францу Кафці.

Так, стало відомо про те, що в КНДР розпочато кампанію з перейменування жінок, які мають ім’я Чжу-е. Там уже певний час тому перестали видавати документи, що засвідчують особу, на це ім’я. Тобто новонароджені дівчатка там уже не можуть отримати цього імені, але уряд пішов далі і веде наполегливу кампанію щодо зміни імен тих, хто має його вже роки чи десятки років. Причому цю кампанію спущено на місцеві рівні, і там керівництво вирішує це завдання так, як вважає за потрібне. Наприклад, департамент безпеки в місті Пхенсон видав розпорядження про те, щоб усі власниці згаданого вище імені з’явилися до відповідних органів і впродовж семи днів змінили своє ім’я. В інших місцях відбувається приблизно те саме, але з місцевими варіаціями.

А справа тут у тому, що вождь і вчитель Кім Винь Хунь має дочку з ім’ям Чжу-е, і через те що влада в Північній Кореї передається у спадок від фараона до фараона, в цьому випадку – від діда і батька до Ина, то немає жодних сумнівів у тому, що якщо щось трапиться з Ином, у якого якісь невідомі, але серйозні проблеми зі здоров’ям, престол перейде саме до його дочки. Власне, у Пхеньяні інші варіанти ні в кого не вкладаються в голові, а там діє правило, яке забороняє використовувати ім’я фараона для простого смертного, бо воно стає священним. Словом, там почали готувати ґрунт для інтронізації дочки Ина.

У цьому сенсі чучхеїсти переплюнули навіть більшовиків. Ті не заборонили давати ім’я «Володимир» простим смертним. Якби вони видали таке правило, зараз би «Володимири», що народилися за совка, мали б інше ім’я, можливо, навіть кучерявіше, ніж Даздраперма.