Авторка перекладу: Світлана
Із серії «До кави»
Буквально на самому початку нинішньої фази війни, яку ведуть Ізраїль та США в Ірані, ми розділили цілі бойових дій цих двох країн. Для Ізраїлю відкрилося вікно можливості, в якому він намагається завдати якомога більшої шкоди своєму основному і навіть екзистенційному ворогові. Причому не він це вікно відкривав і в нього немає чіткого уявлення про те, коли і чому воно може закритися, бо в цьому випадку ситуація складається, як у старому анекдоті, коли «струмінь – у руках Тромба». Там усвідомлюють, що Додік приймає рішення, виходячи не з військових чи політичних реалій.
У такому випадку Ізраїль діє так, щоб умістити в незрозумілу кількість часу максимум дій, спрямованих на руйнування військової могутності противника. Зрозуміло, що тут також є елемент політики, адже успіх операції потрібен Бібі, як повітря, бо крісло під ним димиться за його корупцію та низку безглуздих рішень, які уможливили «7 жовтня». Він розуміє, що йому треба або зубами вчепитися у крісло, або він може пересісти з нього на лаву підсудних. Проте саме Іран залишився єдиною країною, чия влада відкрито і постійно заявляє про наміри знищити Ізраїль і робить для цього цілком конкретні дії. Тож з Ізраїлем – усе зрозуміло.
Що ж до США, то тут основним мотивом ми назвали меркантильний інтерес Додіка. Тобто політичні та військові аспекти військової операції – вторинні за визначенням. Це тим більше ймовірно тому, що в його оточенні просто немає осіб, які могли б формувати ці самі резони, а його власне невігластво має настільки очевидний рівень, що він не може, та й не хоче занурюватися саме в ці аспекти своєї діяльності. Ну, а спеціальні аналітичні структури державного апарату, які й були покликані формувати основу для таких заходів, успішно скоротив Нейлон Муск. У такому разі тільки радники могли б щось донести до Тромба.
Утім, ще в першій його каденції ціла низка співробітників Білого дому заявляли про те, що оперативні зведення, які щодня подаються на стіл президента, найчастіше так і залишалися не переглянутими Додіком. Особливо він не любив читати аналітику щодо росії. Наскільки можна зрозуміти, зараз його взагалі не обтяжують зведеннями, та й готувати їх особливо нема кому. Тому весь цей аналітичний механізм замінили дилетанти та підлабузники на кшталт того ж Віткоффа.
І ось буквально вчора голова апарату Білого дому Сьюзі Вайлз зробила заяву про те, що радники Тромба формують у нього викривлене уявлення про ключові події, зокрема – щодо війни в Ірані. Вона стверджує, що Додіку відверто брешуть про підтримку населенням США цієї війни. Вона попереджає, що все це може призвести до повної поразки на проміжних виборах у листопаді, якщо в цьому плані нічого не зміниться. Але всім уже зрозуміло, що там нічого не зміниться в принципі, бо Тромб сформував свій уряд виключно з холуїв, які будуть виконувати його волю. Йому абсолютно не потрібно, щоб йому давали поради і тим більше – розповідали якісь неприємні речі. Простіше кажучи, йому саме такі «радники» й потрібні, а голова апарату виходить із того, що цар хороший, а бояри роблять йому всілякі капості.
(Далі буде)