Пожежні історії (Частина 2)

Так от, якщо хтось пам’ятає ті епізоди, то може все це помножити на два або на три, щоб уявити, що робиться в порту. І якщо до нафтобази у степу теоретично можна було підібратися з будь-якої сторони, щоб з урахуванням вітру обрати вигідну позицію для спостереження та гасіння, то тут цей номер не пройде, бо все розташовано на березі, і варіанти скорочуються вдвічі. Гадаю, що саме зараз до лаптів дійшло, наскільки вразливою є така їхня інфраструктура, якщо за неї хтось по-справжньому візьметься, і очевидно, що Сили оборони таки взялися за неї як слід.

ДЕ ППО?

«Плейшнер втретє вивалювався з вікна будинку на Квітковій вулиці, але отрута, як і раніше, не діяла».

Як було зазначено раніше, черговий повітряний удар демонструє практично повну відсутність ППО на цільовій локації. Взагалі йде війна і може статися всяке. За великим рахунком, протиборчі сторони регулярно «підставляються» під удар просто тому, що так склалися обставини, і наскільки важкими будуть наслідки такої «підстави», залежить від спритності опонента. Простіше кажучи, найчастіше такі небезпечні ситуації залишаються зовсім без наслідків, але іноді ця ситуація виникає не просто так, а довго і ретельно готується опонентом, і ось коли вона стає очевидною і завершеною – наноситься удар. Тоді наслідки настають дуже помітні, а іноді – й катастрофічні.

Але в будь-якому випадку, якщо катастрофи не сталося, вразливість намагаються закрити якнайшвидше, щоб мінімізувати втрати. В цьому випадку ворог був зобов’язаний щось вирішити з ППО після першого удару, але не зробив. Не зробив і після другого. Після третього – теж, і ось зараз ми перебуваємо в точці «після четвертого удару», і невідомо, чи робить щось ворог, чи ні. Проте OSINT-аналітики накопичили досить цікаву інформацію, яка може дещо пояснити. Спочатку цей регіон було прикрито кількашаровою системою ППО. Не будемо називати її ешелонованою, але шари – точно були.

І ось першим шаром усієї системи були спеціалізовані РЛС «Каста-2Е2». Вони не є складовою якогось конкретного ЗРК, а служать засобом виявлення та супроводу повітряних цілей на досить великій відстані, і що найголовніше – всього, що летить, від легких дронів до літаків. Далі ми наведемо певний опис цього агрегату, бо це важливо для загальних висновків.

«Каста-2Е2 – це мобільна маловисотна трикоординатна станція радіолокації, призначена для контролю повітряного простору і виявлення повітряних цілей, включаючи низькополітні літаки, вертольоти, БПЛА і крилаті ракети. Вона використовується в системах ППО, прикордонного контролю та управління повітряним рухом.

Станція призначена для:

• виявлення повітряних цілей на відстанях до 150 км і висотах до 6 км;
• визначення координат: дальності, азимуту і висоти польоту;
• супроводу до 200 цілей одночасно;
• виявлення низькополітних і малопомітних об’єктів, включаючи цілі на тлі перешкод від землі та метеоутворень;
• видачі даних у системи ППО (зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська, винищувальна авіація).

Як неважко переконатися, відкриті джерела прямо вказують на те, що ці комплекси створювалися для того, щоб бачити «уламки» і заздалегідь видавати їхні координати на ті ЗРК, які прикривають цільову локацію. Причому за рахунок щогли, яка може піднімати радар на висоту до 50 метрів, РЛС може бачити далеко та фіксувати низькополітні цілі незалежно від рельєфу місцевості.

(Далі буде)