Пожежні історії (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

ЗНОВУ ГОРИТЬ

Цієї ночі Сили оборони України знову завдали повітряного удару по портовій інфраструктурі в Усть-Лузі. Як повідомляють ворожі джерела, удару знову завдали високоточні уламки. Ба більше, за всі ці чотири (чи більше?) атаки на порт, нічого іншого, крім уламків, туди не прилітало. У результаті все сталося так, як це було у класика: «Все смешалось в доме Обломовых», онуки екіпажу крейсера «Аврора» кашляють від диму і просять дати їм можливість допливти на крейсері до вказаного порту, щоб збивати уламки.

Ну, а змішалося там усе справді круто, бо вже незрозуміло, що горить від минулих ударів і що – від сьогоднішнього. Але тут важливий сухий залишок, а точніше – попіл. Чим більше попелу від згорілих девайсів, тим чистіша атмосфера. При погляді на розвиток подій на цій локації виникає збірний образ наших Сил оборони у вигляді козака, що сидить біля вогнища і задумливо курить люльку, занурений у свої думи, і тут він раптом звертає увагу на те, що багаття вже майже згасло і тільки вугілля жевріє серед ночі. Тоді він відривається від своїх думок і підкидає в багаття хмизу. І так – раз  за разом.

Загалом картина виходить мальовнича і дуже близька до реальності, але всім очевидно, що з кожним ударом інфраструктура лягає дедалі сильніше. Адже самі удари дронів не можуть завдати незворотних наслідків для такого величезного комплексу, але пальне, що витікає з резервуарів і палає вже тиждень, безумовно завдає основної шкоди всьому технологічному обладнанню, яке довго й натужно туди звозили, монтували й налагоджували. Навіть металеві конструкції, що зазнали тривалого впливу високих температур, безповоротно втрачають свої чітко визначені властивості.

А з урахуванням того що пропускна спроможність порту була гігантською, то й ємності там стоять особливо великих розмірів. Епопея зі знищенням нафтобаз та інших об’єктів, на яких передбачено наявність сховища пального, привчила нас до того, що там є резервуари двох основних калібрів – на 5 тисяч кубометрів і 10 тисяч кубометрів. І ми пам’ятаємо, як довго вигорало пальне з таких резервуарів. А в Усть-Лузі є резервуари по 30 тисяч кубометрів, і, як мінімум, один із таких «уламкам» вдалося «дістати».

З огляду на те що лапті гарантовано не можуть гасити пожежі таких масштабів, то пожежа припиниться лише після того, як вигорить усе пальне. Але якщо уламки розкривають резервуари зазначеної вище ємності, то все може затягнутися надовго. І, відповідно, поки воно все горить, то згорає або стає непридатним усе те, що опинилося у вогні або на якійсь відстані від пожежі, бо жар розходиться від місця на кілька сотень метрів, поступово спадаючи, залежно від відстані.

А пожежники просто дивитимуться на те, що відбувається, причому – не на палання резервуарів, а в небо, щоб вчасно змитися, якщо прилетить іще, а як ми бачимо, туди все прилітає і прилітає. Наскільки відомо, на місце вже пригнали два пожежні паровози, але, як ми пам’ятаємо, коли було атаковано нафтобази держрезерву, туди теж підганяли такі поїзди, і користі від них не було ніякої. Хіба що провідниці готували чай із цукром для всіх присутніх. Гасити навіть не намагалися, тому що – марно.

(Далі буде)