Із серії «Проти ночі»
Авторка перекладу: Світлана
Декілька днів тому в нашій пресі з’явилося інтерв’ю директора Rheinmetall, який розповів про те, що в українській оборонній промисловості немає інновацій, і те, що зараз наших виробників вважають одними з найбільш просунутих у цій галузі, не має жодного стосунку до реальності. Ми одразу відсунули цю тему вбік, бо 12 років загальної війни та п’ятий рік її широкомасштабної фази дали можливість оцінювати те, що відбувається, з такої точки зору, яка не доступна тим, хто живе в країнах, де немає і давно не було війни. І якщо розуміти цю перевагу, то просто втрачається сенс опонувати такі заяви чи взагалі якось на них реагувати.
Якщо хтось має власний досвід голоду чи спраги, коли не просто хочеться їсти чи пити, а коли цього просто немає і не особливо видно, коли воно може з’явитися, то виникають відчуття, які просто неможливо передати словами тому, хто не бував у такій ситуації. У певних розкладах просто неможливо пояснити начебто прості речі, описуючи це словами. Зрозуміє лише той, хто це відчув на власній шкурі. Безумовно, такий погляд мають наші воїни, які були в самому пеклі на передку, звідки не було виходу. Як би вони не намагалися передати те, що відчуває людина в такій ситуації, слухач навіть не наблизиться до усвідомлення того, що пережив оповідач.
Тут – те ж саме. Те, через що ми вже пройшли як народ чи окремі індивіди, дало нам не просто розуміння багатьох речей, а впевненість у тому, що інакше воно просто не працює. Це тому, що ми бачили, до чого призводить те, що не працює, причому з будь-якої причини – відсутності чогось чи неефективності, неважливо. Якщо воно працює – є шанс вижити, якщо не працює – все, розповідати не буде кому. З огляду цей життєвий досвід, просто немає сенсу боротися з тими, хто його не має. Якщо вони опиняться в нашій ситуації, потім можна буде поговорити і про дрони, і про куховарок.
Саме тому ми й не підхоплювали цю тему, але через те що краями вона пішла і в наших коментарях, то є сенс навести деякі моменти, без урахування яких можна дійти тих висновків, які озвучив глава Rheinmetall, не зі злого наміру чи зневаги, а просто через відсутність власного досвіду. І ще тому, що Німеччина – багата країна і, що називається, «може собі дозволити». І тут ми анітрохи не применшуємо безумовно високий клас німецької інженерної школи, а просто відновимо відсутні елементи.
Отже, сучасні системи озброєнь справді є вмістилищем передових технологій, і це правильно. Але зброя – дуже специфічний товар, і за своєю природою її створено для того, щоб знищувати зброю противника і по можливості максимально довго уникати власного пошкодження або знищення. І ось країна, яка довго не мала війни або ж мала її, але в атакувальній ролі, коли її можна завершити будь-якої миті, нехай і не досягши поставленої мети, обов’язково матиме ваду мислення, добре помітну збоку.
(Далі буде)