Уперше опубліковано: 12.01.2020
Авторка перекладу: Світлана
У дуже давні часи з огляду на свою діяльність довелося почитати літературу, яка описувала злодійський жаргон, і ознайомитися з теорією та історією його виникнення. Головною думкою там було те, що злочинці створювали власну систему комунікацій, яка була незрозумілою для правоохоронних органів. Начебто таким чином вони можуть спілкуватися без побоювання того, що їхній злочинний задум стане відомий сискарям. Можливо, так воно й було на самому початку, але потім цей жаргон трансформувався, і не один раз, пристосовуючись до поточних умов життя.
Усе це навело на думку про те, що є інший, незмінний чинник, який впливає на формування цього жаргону, і він мало пов’язаний з тим, що написано у книжках. Насправді працівники розшуку чудово володіли цим жаргоном і в повсякденному житті користувалися ним так само, як і злочинці. За великим рахунком, якщо спостерігати їх у простому спілкуванні, але не знати, що вони працюють в органах, можна було легко припустити, що це – босота.
Крім того, всі тенденції, пов’язані з проявами особливостей злочинного середовища, постійно фіксувалися і видавалися у вигляді методичних посібників під грифом «Для службового користування» або «Таємно». Проте для самих злочинців не було таємницею, що розшук чудово володіє їхньою термінологією, тож головний постулат теорії виникнення жаргону пішов на другий план.
З іншого боку, самі професійні злочинці розповідали мені, що жаргон пройшов кілька стадій трансформації. Та сама «феня», про яку багато хто чув, була не першою версією цього жаргону. Просто її ще пам’ятали старі мешканці в’язниць і таборів, а вже що було раніше – не пам’ятали, бо носіїв попередньої версії жаргону не залишилося в живих.
У період розвалу совка і після цього моменту феня стала поступово вмирати разом із трансформацією самого злочинного світу, який став змінювати власні базові принципи. Але в цьому випадку нас цікавить саме жаргон, і він став набувати нової форми, більш відомої як «мурка». Звідси – похідні жаргонні вирази «мурчати», «мурчалка» і так далі.
Що характерно, ці зміни миттєво підхопили і правоохоронні органи, насамперед ті підрозділи, які безпосередньо і постійно мають справу зі злочинцями, що давно «в темі». А це означає, що слідом за злочинним світом на «мурку» перейшов розшук, і меншою мірою – слідчі, які займаються справами, пов’язаними зі злочинцями такого характеру.
І знову ж таки думка про те, що злочинці використовують свій сленг для того, щоб міліція-поліція не могла здогадатися про суть їхніх розмов, якось не вкладалася в те, що можна було спостерігати в житті. Більш глибоке занурення в тему дало дещо інше пояснення необхідності формування такого дивного засобу комунікації, як злочинний сленг.
Тут справа не у криміналістиці, а у психології замкнутих груп. Ті особи, які обрали своїм основним родом діяльності скоєння злочинів і, грубо кажучи, живуть зі здобичі, отриманої злочинним шляхом, заздалегідь прирікають себе на можливість, а точніше – неминучість того, що можна опинитися у в’язниці і на таборі, і швидше за все – неодноразово.
(Далі буде)