Зрозуміло, що розвиненим суспільством мають керувати люди із досить високими показниками суспільних очікувань. Відвертому шахраю, злодію або вбивці просто немає місця в черзі на подібні посади. Але що робити, якщо в пострадянських країнах керують саме такі екземпляри? Вони свято вірять, що все найкраще, що могло статися з їхньою країною, вже сталося, бо вони вже при владі. Якщо ж хтось вважає інакше, його треба записати у ворожий стан. А перед цим – створити і оголосити назву цього ворожого стану, ось туди незадоволених слід і зараховувати з різними (залежно від ситуації) наслідками.
Проте найбільша (для них) трагедія в тому, що людям властива здатність самоорганізовуватися. Це відбувається навколо яскравих особистостей, але найстрашніше, коли таких немає, а самоорганізація відбувається навколо ідеї та розуміння того, що відбувається. Щось подібне сталося під час Другого Майдану. Це означає, що такому правителю абсолютно не вигідна наявність критичної маси людей, які думають самостійно. Залежно від ситуації, цих людей можна знищувати фізично, вичавлювати за кордон, отруювати морально або купувати.
Усе це ми спостерігаємо повною мірою ще з часів совка. Біомасу, що залишилася, слід заразити вірусом ксенофобії, і тоді її ненависть гарантовано утилізується вбік. Але тут виникає важливий момент. Якщо істотно зменшити масу населення, що мислить і прагне до свободи, легко подолати поріг, за яким регресія йде вже самостійно, підтримуючи сама себе. Зокрема, вже перестають працювати звичні керівні імпульси легкої ненависті. Згодом потрібні потужніші інструменти, з морем крові, відрізаними головами, розірваними тілами та іншим.
Суспільство хоче вже зовсім інших видовищ, і лихо тому правителю, який їх не забезпечить. Грубо кажучи, суспільству треба когось постійно люто ненавидіти. Ще діє принцип, мовляв, перестаємо ненавидіти грузинів і починаємо ненавидіти турків. Але просто відмовити суспільству в лютій ненависті вже не можна! Ця ненависть має знаходити свою логічну реалізацію. Найлютіші громадяни повинні мати можливість особисто різати, вбивати і руйнувати. Цю можливість путін надає на вибір.
Однак у росії вже підійшли ще до однієї межі, коли псевдодемократична форма управління країною зовсім не відповідає суспільним запитам. Суспільство плюється від демократії. Воно не бажає навіть намагатися брати участь в управлінні країною. За нього (суспільство) вже давно голосують і ставлять наступників. Де-факто демократія в росії померла, і там навіть нема кому про це шкодувати. Там серйозно обговорюють позитивні риси кріпацтва чи навіть рабовласництва. Все нормально, суспільство вже готове. Але для цього треба руйнувати те, що створювалося віками.
Руйнівний характер дій росії проявляється буквально у всьому. Його навіть не потрібно спеціально демонструвати, все вийде само собою. Візьмімо за приклад військову техніку і тактику військ рф. Найбільш непропорційно великий вид військ – РЕБ. Головна мета радіоелектронної боротьби – руйнування каналів зв’язку противника чи когось ще. Жодна інша армія світу не витратила на це стільки коштів, як рф.
Хоча за ті ж гроші можна було створити абсолютно інноваційні системи зв’язку, які ґрунтуються на інших фізичних принципах. Це просто дало б змогу рвонути далеко вперед щодо інформаційних технологій. Але гроші витрачено на те, щоб ефективно руйнувати те, що є. Це стосується і тактики військових дій. Весь світ працює над підвищенням точності боєприпасів та зменшенням їхньої потужності, щоб зменшити супутній збиток. Рф робить наголос на ядерній зброї, площових системах залпового вогню та касетних боєприпасах, покликаних викошувати гектари місцевості. У великих масштабах рф проводить операції, що призводять до потоку біженців у Європу, що створює хаос і може зумовити фундаментальні руйнування всієї системи Євросоюзу.
Ось і таємні команди бійців та чиновників Німеччини, об’єднаних організацією «Система», покликані зруйнувати сучасну модель однієї з найбагатших країн світу.
Тобто росія так і не змогла прорватися у верхівку найбагатших і найвпливовіших країн світу, і вона з цим уже змирилася, але не склала руки. Тепер вона не тільки працює над власною деградацією, а й прагне штовхнути у вир регресу всіх, кого тільки зможе. Коротше кажучи, путін і росія працюють над спрощенням суспільних механізмів до найпримітивніших моделей, де правителями стають типи їхнього рівня, злісні, жадібні та кровожерливі. Тобто рф намагається відкинути розвиток людства як мінімум на 300 років або й більше. Недарма вони взялися за переписування історії, адже саме там вони бачать своє місце – в минулому.
За великим рахунком, рф демонструє контури тяжкого масового божевілля. Причому ця недуга легко передається як порівняно відсталим (у плані суспільного розвитку) країнам, як Сирія, так і державам, які входять до десятка найбагатших і найвпливовіших країн, як Німеччина. Ця зараза вже розпочала свою чорну справу за кордонами росії. Всі, хто хоче дізнатися кінцеву мету заходу, можуть просто сьогодні приїхати в Донецьк або Луганськ і подивитися, що саме бажає отримати Кремль.