Зразкове перевзування (Частина 2)

Як відомо, всі знамениті теоретики військового мистецтва в тому чи іншому вигляді висловлювали думку про те, що жодна війна не йде за планом, а часто – йде взагалі не за планом. Це стосується навіть найбільш ретельного та вивіреного планування, тому що будь-який план описує власні дії і по-хорошому передбачає кілька варіантів розвитку подій. Але завжди відкритим залишається запитання про те, що і як робитиме противник, дії якого залежатимуть від його можливостей мобілізувати сили й засоби. А це буде прямо зав’язано на його мотивації, простіше кажучи – на його впертості та стійкості у протистоянні. Ця змінна може принести стільки сюрпризів, що навіть найкраще підготовлені плани можуть виявитися марними.

Але, наскільки можна зрозуміти, війну в Ірані планували, виходячи з директиви Додіка, який сформулював її у класичному вигляді: «Прийшов, побачив, переміг». Тобто ніякого важкого побоїща, а тим більше – довгобуду він не передбачав у принципі, тож ніхто й не відпрацьовував якихось інших варіантів ходу бойових дій. Простіше кажучи, якби військові планувальники принесли йому ескіз оперативного плану, де було б зазначено «День Д + 3 тижні», він би від такого відмахнувся, як від маячні, бо навіть не допускав, що операція може тривати так довго. Але ці три тижні вже минули, а кінця і краю цій «маленькій, переможній» навіть контурами не видно.

І ось просто зараз західна преса пише про те, як виглядає ситуація з можливістю підвищення ставок обома сторонами військового протистояння:

«Учора президент США заявив, що відкриття Ормузької протоки – завдання тих країн, які нею користуються, а американцям вона не потрібна, вони своїх цілей у війні вже практично досягли і думають «згортати велику операцію». Минула доба, і Трамп висунув Ірану грізний ультиматум: якщо протоку не відкриють «за 48 годин з цього моменту», Трамп погрожує розбомбити іранські електростанції, починаючи з найбільших».

Читаючи такі речі в ізраїльській пресі, вкотре приходиш до висновку, що когнітивні функції Тромба настільки деградували, що він уже не пам’ятає про те, що говорив раніше, і тому його заяви суперечать одна одній. Ну, не може ж перша особа поки що провідної світової держави так перевзутися буквально впродовж кількох годин, а іноді – і в ході однієї промови. Скажімо так, якби це були свідчення в суді, то суд, безумовно, відхилив би цей словесний пронос як суперечливі свідчення і не враховував би таке у своєму рішенні. А тут – «извольте бриться».

Як було сказано вище, будь-які плани військових дій завжди впираються в плани опонента, і в результаті ініціатор конфлікту отримує не те, що хотів, а війна йде зовсім в інший бік, якщо противник здатний приймати та підвищувати ставки. І ось те саме джерело пише таке:

«Іран відповів на ультиматум Трампа, який погрожував уночі знищити їхні електростанції, якщо впродовж 48 годин не буде відкрито Ормузьку протоку. Іран заявив, що у відповідь атакуватиме «американські інфраструктури енергетики та опріснення води у країнах Перської затоки.

«Якщо противник порушить енергетичну інфраструктуру Ірану, то ціллю атаки стане вся енергетична, інформаційно-технологічна та опріснювальна інфраструктура, що належить США та режиму в регіоні», – сказано в заяві «Хатам аль-Анбія», оперативного командування армії КВІР. Його поширило інформаційне агентство Fars.

Ідеться, зрозуміло, не про американські інфраструктури, яких у Затоці немає (а є лише військові бази або американці постачають технології, але ніяк не є власниками електростанцій та іншого). Так КВІР завуальовано формулює загрозу промисловості сусідніх арабських держав. Тегеран бере найближчих сусідів у заручники конфлікту з США та Ізраїлем».

(Далі буде)