Вертолетные истории (Часть 2)

Якщо попередня повість була схожа на якийсь діловий розбір ситуації, то подальший виклад дуже нагадує їхній анекдот про мисливця та ведмедя, коли мужик пішов добувати ведмедя, а той – поглумився з нього, і так тричі. Востаннє ведмідь не витримав і заявив: «Мужику, та ти не мисливець, а п****ас!» Так сталося й цього разу. Як і слід було очікувати, жодного висновку командування лаптів не зробило, і ось ще один вертоліт ворога продемонстрував майстерність оранки ґрунту своїми лопатями і, звісно ж – тушками екіпажу. Сьогодні о 7:20 ранку профільний зет-блогер «Фекал-бомбер» написав таке:

«Ранок недобрий. Втратили ще одну машину. Про причини поки що незрозуміло. Зрозуміло, що всі зараз перейнялися екстреним встановленням РЕБ проти FPV-дронів на ударні вертольоти. Чому саме на ударні, тому що на Мі-8 вже екіпажі возять на свій страх і ризик колгоспний РЕБ, яким допомагають спонсори, волонтери або купують власним коштом. Промисловість щось який рік винаходить, але поки що там усе десь на іншій планеті. Практично всі екіпажі укомплектовано детекторами дронів, знову ж таки, на Мі-8 багато хто возить із собою гладкостволи, але всього цього мало і недостатньо. І все це малоефективно…

Основна проблема піхотного РЕБ, який можна було приколгоспити на Мі-28 і Ка-52 (наприклад, встановленням апаратури в собачатники, антени вивести назовні й закріпити, наприклад, на пілонах з виведенням кнопки увімкнення в кабіну), – у відсутності електромагнітної сумісності з власними радіоелектронними системами вертольотів. Тобто РЕБ, не досліджений на ЕМС, може сам убити вертоліт. Ну, і в тому, що в них не можна тупо взяти валізу з РЕБом у кабіну».

Товариш явно перебував у прострації, коли писав цей пост, бо на той час у їхньому сегменті Мережі вже повністю циркулювала інформація про те, що дрон, який уразив перший Ка-52, був на оптоволокні, а тому так докладно описувати особливості прикручування РЕБ можна тільки у зміненому стані свідомості. Оптика якраз і стала активно застосовуватися тому, що вона, попри всі обмеження, має повний імунітет від РЕБ. З таким успіхом «бомбер» міг описувати засіб боротьби з дронами шляхом активного споживання екіпажем суміші кислих щів та горохового супу, щоб потім застосовувати аналог «духової рушниці».

А ми лише зауважимо, що Ка-52, як і Мі-28, про які було сказано в тексті, – штурмові машини, і за ідеєю, там по дефолту повинні стояти засоби РЕБ, але найцікавіше навіть не це, а те, що штурмові вертольоти повинні мати бронювання, а FPV-дрон – це навіть не зенітна ракета. Проте в умілих руках зовсім невелика пташка обнуляє величезну машину так, що у лаптів натурально палає. Між іншим, падіж екіпажів вертольотів Мі-8 став уже настільки критичним, що їх везуть з усіх кінців курника, і ті розуміють, що якщо доведеться літати біля лінії фронту, то вони стають чимось на зразок повітряного елемента м’ясного штурму.

Словом, на тлі низки інших подій ця виглядає якось особливо ошатно і дуже сумно для лаптів. Вони намагаються знайти просте пояснення того, що відбувається, але не наважуються на хід думок у плані того, що лисий пів-дурок не туди вів стадо, не тим озброював армію і так далі. Набагато простіше видати формулу в стилі «Британка гадить». Тому там роблять такі висновки:

«Дві машини за день-два – це багато. Мабуть, приблизно маршрути розуміють і, може, використовують ШІ для наведення? Може, виділили це завдання в окреме завдання під керівництвом Британії. Їм наша авіація все спокою не дає. Коротше, не думаю, що це збіг та удача».

Але це їхня справа, зате вони вже не вірять ні у збіг, ні в удачу. І загалом бомбер у чомусь має рацію. Справді, на вертольотах, а може – і в танках, треба мати дробовики для боротьби з дронами, ну, а якщо не пощастить, треба передбачити на борту по одному коню на кожного члена екіпажу, щоб у разі чого було на чому відходити в гори.