Каспійський удар

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Кілька днів тому стало відомо, що в ході військової операції проти Ірану Ізраїль уразив порт Бендер-Анзалі на Каспійському морі, де базуються кораблі ВМФ Ірану. У зв’язку з цим виникла маса запитань про те, що це було і навіщо треба було завдавати удару по цій локації. Географія – штука сувора, і як не крути, а з Каспійського моря військові кораблі Ірану ніяк не могли загрожувати Ізраїлю, проте ЦАХАЛ відвантажив по них добрячу порцію боєприпасів.

Для того щоб уявляти, на якому етапі військової операції було здійснено наліт, слід зазначити, що вже близько тижня ізраїльські ВПС гатять по блок-постах Басідж – іранських тітушках. Просто вдумаймося в цей розклад: ізраїльський літак злітає зі своєї авіабази, кілька годин летить на північ Ірану, при цьому дозаправляється в повітрі і в результаті скидає бомби по тітушках, після чого повертається на базу з дозаправкою в повітрі. Такий розклад вказує на те, що банк цілей там або повністю вичерпано, або вичерпано настільки, що важливі цілі виникають епізодично, а переважно працювати доводиться по цілях, явно другорядних.

Важливі цілі таки випливають, але зараз вони стосуються якихось важливих персон бородатої влади, і всім зрозуміло, що ті ховаються і не сидять на одному місці. Тому оформлення путівки в сад з гуріями – справа непроста. А щодо цілей стаціонарних, то ізраїльтяни вже дотяглися до всього, що було потрібно, у своїй зоні відповідальності і що доступне для боєприпасів, які є в їхньому розпорядженні. І тут – удар по каспійському порту.

Скажімо так, якби вони вдарили по порту тиждень тому і тільки після цього почали двохсотити Басідж, то така схема виглядала б логічно: добили стаціонарні великі цілі та перейшли на дріб’язок, – але тут усе навпаки, і тому це стало помітно. Для того щоб з’ясувати це питання, просто вкажемо, що Ізраїль та США поділили територію Ірану на дві великі операційні зони:

Умовно, Ізраїль обрав собі північну частину, а США – південну, де й працює їхня авіація так, щоб не заважати один одному. І при погляді на те, як діють ізраїльтяни, логіка їхніх дій проглядається значно солідніше, ніж дій американців. Достатньо сказати, що саме ізраїльтяни обнулили весь вищий ешелон іранської влади, а це – ювелірна робота. І тим більше дивним видається те, що в ЦАХАЛі раптом згадали про каспійські кораблі Ірану.

На рівні чуток ходить інформація про те, що військові кораблі було уражено опційно, а основною метою були портові склади та кілька торговельних суден з вантажем, одне з яких було російським. Начебто росіяни вже щось привезли і розвантажили в порту, і підбитий російський суховантаж привіз ще щось своє та китайське. Однак це – чутки, які ніхто не підтвердив, але над ними робиться якась конспірологічна надбудова. Проте все може мати дещо інший вигляд, причому він лежить на поверхні, бо саме формулювання «іранські військові кораблі на Каспії» вже викликає запитання про те, з ким же бородаті планували воювати в цій замкнутій водоймі?

І справді, з лаптями у них усе в шоколаді, з Туркменістаном іранці, що називається, «по яснах», і залишається лише дві країни, що мають берег Каспійського моря, – Казахстан і Азербайджан. При цьому Іран не має з Казахстаном ні сухопутного кордону, ні тертя, пов’язаного з цією географічною ситуацією. Залишається Азербайджан. А ми ж пам’ятаємо, що досить потужну флотилію на Каспії тримають і лапті. Щодо них можна поставити саме те саме запитання: проти кого вони зібралися воювати на морі? І знову Азербайджан стає найбільш очевидною кандидатурою.

Суто суб’єктивно відчуваючи ситуацію і розуміючи спосіб мислення лаптів, я не маю сумнівів у тому, що Іран і курник мають спільний план нападу на Азербайджан з подальшим поділом його території. Під час вірмено-азербайджанської війни Іран та лепрозорій збирали біля кордонів Азербайджану свої угруповання та «проводили навчання». Якби не жорстка позиція Туреччини, то ще велике питання, чим закінчилися б ті навчання. Але ми також пам’ятаємо, що під час тієї бійки Азербайджан отримав військову підтримку не лише Туреччини, а й Ізраїлю. Тоді Ізраїль поставив цілу низку високотехнологічних ніштяків, які дозволили на голову випередити Вірменію, що оперує російською зброєю.

Після цього країни надавали одна одній послуги закритого характеру, як зазвичай заведено серед союзників. Зауважимо, що Азербайджан зберіг ці відносини з Ізраїлем навіть попри те, що у його головного союзника – Туреччини – відносини з Ізраїлем складаються дуже важко. І ось тепер ми спостерігаємо картину, коли ізраїльська авіація помножила на нуль іранський морський кулак, явно спрямований на азербайджанську нафтову інфраструктуру, яка в основному розташована в акваторії Каспію… Може, це й випадковість.