За заповітами Ніцше (Частина 2)

Зауважимо, що у другій каденції, відчувши відсутність будь-яких стримувальних механізмів, Тромб здійснив уже четверту військову операцію без санкції Конгресу. Перша була у червні минулого року проти Ірану. Друга – проти єменських хуситів, третя – проти Венесуели, і це – четверта. Плюс до того, Додік анонсує п’яту – проти Куби.

І тут уже справа не в тому, що в його списку дивним чином відсутня росія, хоча вона вже відкрито виступає на боці Ірану, підтверджуючи військово-технічну допомогу у протистоянні Америці, а в тому, що всі ці заходи він виконує за власним бажанням. Та він цього й не приховує і публічно говорить у такому стилі: «Якщо я захочу – вдарю, не захочу – не вдарю». Ось що пацієнт видав на публіку буквально вчора:

«Я справді вірю, що мені випаде честь захопити Кубу. Це було б чудово. Це велика честь. Я можу завоювати її чи не завоювати – думаю, я можу робити з нею все, що забажаю».

Тобто збройні сили США зараз діють у дивному режимі, підкоряючись явно незаконним наказам самодура. А взагалі все це нагадує мафіозний клан, де його голова на власний розсуд посилає своїх озброєних братків щось там віджимати або рішати. У цьому розкладі Конгрес не те що не бере участі, а навіть не розглядається як інститут, до компетенції якого і належить схвалення застосування збройних сил. Але як уже стало зрозуміло, найвищий законодавчий орган США індиферентно ставиться до того, що Додік, по суті, відібрав у нього частину повноважень і привласнив їх собі не в якомусь аварійному режимі, а в робочому порядку і на постійній основі.

Зараз багато спостерігачів звертають увагу на те, що в район бойових дій повним ходом іде десантний док USS Tripoli (LHA-7) класу America, на борту якого перебуває особовий склад 31-го експедиційного корпусу морської піхоти. Це приблизно 1 600 морських піхотинців. Він прямує з Філіппінського моря, і його прибуття в операційний район очікується через 8–9 днів. Як було сказано вище, їх начебто можуть застосувати або для захоплення іранського узбережжя вздовж Ормузької протоки, або для захоплення острова Харг, на якому розташована практично вся експортна інфраструктура Ірану і звідки йде понад 90% його нафти, у тому числі і КВІР.

Очевидно, що в першому випадку йдеться про максимальний контроль над протокою, а в другому – асиметричний хід для того, щоб перекрити бородатим весь експорт нафти. Що стосується контролю над протокою, то дуже шкода, що немає достовірних даних про те, чим саме було атаковано танкери. Якщо це були «Шахеди» або протикорабельні ракети, все це добро може запускатися з відстані десятків кілометрів від берега. У такому разі постане запитання про те, на яку відстань вглиб іранського узбережжя повинні зайти морпіхи?

Зрозуміло, що вони не зможуть обрати таку дистанцію, щоб засоби ураження бородатих вже не могли дістати цілі у протоці, адже йдеться про сотні кілометрів, але в такому разі треба буде захопити плацдарм і виставити на ньому засоби ППО, які перехоплюватимуть усе, що летить у тому напрямку. Наскільки можна зрозуміти, у Штатів є свої міркування з приводу того, чому їхні кораблі досі не увійшли у протоку і тримаються на відстані. Це до того, що навряд чи прикриття з неба буде здійснюватися силами саме флотського угруповання.

(Далі буде)