Приховані процеси (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Складається дедалі виразніше відчуття, що курник уже увійшов у ту смугу, в якій його руйнація може статися миттєво і без очевидних причин. Це схоже на величезне і на вигляд – потужне дерево, яке витримало шторми, блискавки та інші неприємності, але його внутрішня структура вже просто не здатна підтримувати його власну масу. Тобто подальший ріст веде до збільшення маси, а значить – і тиску на внутрішню структуру, яка в певний момент просто відмовляється виконувати свої тримальні функції.

Алегорія може здатися вже занадто дивною, але історія має низку прикладів діаметрально протилежного змісту, які показують, як це працює і який результат може бути в такій ситуації. Найяскравіший приклад показала Британська імперія. Монстр, який розкинувся на весь світ, почав тріщати під власним тягарем, і лише мудре рішення, що привело до значного зменшення навантаження, врятувало Британію від драматичного розвалу. Вона скинула свої колонії, залишившись у землях метрополії, а також – нечисленних прямих колоніях та з умовним впливом у країнах Британської Співдружності.

Зауважимо: це було зроблено в режимі «останнього вагона поїзда, який відходить». Якби Британія зволікала ще якийсь час, ще невідомо, що сталося б з королівством на островах. Ми ж пам’ятаємо про те, що було в Північній Ірландії, а щось подібне могло б статися і в тій самій Шотландії. Але Лондон таки встиг зробити «аварійне скидання», і Британія залишилася приблизно тією ж самою, якою була, – з безперервною лінією влади, внутрішньою структурою, законодавством та іншими ідентифікаторами, які й визначають суть конкретної держави.

Інший приклад – совок. Його імперська суть була очевидна всім, і експансію було зашито в ДНК держави, але й там ці процеси виявилися невідворотними. Російські імперці зараз проклинають Горбачова за те, що він розвалив совок, але зазвичай це – неосвічені, дрімучі ідіоти, не здатні побачити рухи великих процесів і напрям, у якому все рухається. Совок вижив себе зсередини, і його внутрішня структура не могла витримувати тиску власної туші. Між іншим, вихід з Афганістану був правильним ходом, бо це була експансія або умовне збільшення маси імперії в той момент, коли її тримальні конструкції вже показували всі ознаки втоми.

Горбі наважився скинути цей баласт і слідом – скинув баласт Варшавського договору, але зробив він це із запізненням, по-перше, і по-друге – він не був готовий скинути баласт союзних республік. Точніше, він був готовий перейти до формату конфедерації або чогось подібного, але діяти треба було швидше та рішучіше. У результаті все сталося явочним порядком. Внутрішня система не витримала навантаження та обвалилася. Суто технічно саме це скидання баласту і дало можливість основному шматку імперії пережити стадію повної руйнації.

Але щойно прутін запустив процес «нарощування маси» або захоплення нових територій, вектор краху імперії знову став актуальним, і рух пішов у тому самому напрямі. Невігластво прутіна та його оточення не дозволяє зробити правильні висновки та усвідомити, що вони роблять речі, прямо протилежні виживанню. Замість того щоб нападати на Грузію, Україну, лізти в Сирію та Африку, їм треба було думати про те, щоб скинути надлишки територій, які є явним баластом і володіння якими несе виключно витрати – економічні та політичні.

(Далі буде)