Незабаром два тижні (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Закінчується другий тиждень війни в Ірані, і чим довше вона триває, тим міцнішою стає впевненість у тому, що або США погано зробили домашнє завдання, а саме – підготовчу фазу операції, починаючи з бойового планування, або суть заходу спочатку була в іншому. Про другий варіант – заробляння бабла сім’єю Тромба та спроби виправити електоральне становище як Додіка, так і Бібі – ми писали раніше, і якщо це так, то цілі операції були зовсім не тими, про які говорять публічно, і джентльмени просто переслідують свої інтереси.

Але через те що в цьому ніхто не зізнається, доводиться відштовхуватися від того, що заявлено публічно. Отже, погляньмо на ситуацію із цих позицій ще раз, і ось що вона показує. За офіційними даними, перші шість днів війни коштували США близько 12 мільярдів доларів. І наскільки можна зрозуміти, йдеться про прямі витрати, а насправді прайс набагато довший. Зараз, виходячи з динаміки розвитку подій, вартість «маленької переможної» для американського платника податків уже вискочила десь до 20 мільярдів. І це при тому, що сам Тромб бризкав слиною, звинувачуючи «папіредників» у тому, що ті вели безглузді війни і марно витрачали бюджетні кошти. І ось він виконує точнісінько те саме.

Між іншим, дані про витрати на цю війну, що пішли в пресу, – факт дивовижний і, безумовно, неофіційний. Швидше за все, офіційні цифри буде якось заховано, бо вони прямо викриватимуть Додіка у брехні. Але що ж вдалося «купити» на ці 20 мільярдів, окрім космічних цін на нафту та лихоманки світової економіки?

Як ми пам’ятаємо, Додік власним ротом закликав іранців знову підніматися та скидати режим. Ба більше, на продовження теми він розповідав про те, що іранці просяться на переговори, а він їм відмовив, мовляв, «уже пізно». Зрештою Чуб заявив про те, що ніяких поблажок не буде і його влаштує лише капітуляція. І ось тепер з’ясовується, що ніхто йому не дзвонив і нічого не просив, зате публічно його посилали не раз і не два. І тепер анонімні високопоставлені джерела в американській розвідці розповідають Reuters про те, що режим зберіг свою структуру і продовжує контролювати ситуацію в країні. Ознак краху режиму – не спостерігається. Приблизно те саме повідомляє й ізраїльська розвідка. На її думку, продовження повітряних ударів навряд чи приведе до падіння режиму бородатих.

Тобто з капітуляцією, якою Додік так хотів закінчити маленьку переможну, явно не складається. Зате там бурхливо розповідають, що потопили практично весь іранський флот та авіацію. Безумовно, все це чудово, а кадри ураження кораблів та катерів – справді вражають. Але фокус тут у тому, що цей самий флот бородатих не повинен був брати участь у якихось морських баталіях і взагалі не був серйозним аргументом цієї формули. Скажімо так, попри весь знищений флот, блокада Ормузької протоки триває. А це означає, що вона забезпечується іншими засобами, яких у бородатих цілком достатньо, щоб влаштувати в цьому перешийку «Кошмар на вулиці В’язів». І зауважимо, дві авіаносні групи не можуть деблокувати протоку.

І потім, ми ж чудово пам’ятаємо, чим закінчилася епопея з такою самою протокою, але в Червоному морі. Американці так і не змогли розблокувати протоку силою, і Додік, за умови, що хусити не стрілятимуть по американських кораблях, відвів звідти свій флот. Тут повторюється рівно те саме, але в набагато більших масштабах. І ще раз підкреслимо: американці зазнали невдачі з противником, який взагалі не мав ні авіації, ні флоту, а тільки шльопанці. Вже тоді треба було зробити висновки про неправильний вибір сил і засобів для вирішення таких проблем. Але жодних висновків зроблено не було, і зараз США втрачають ініціативу, а Ізраїль – користується моментом і підчищає на іранській території все, що йому не подобається.

(Далі буде)