Про Донецьк і царську шкурку

Авторка перекладу: Світлана

При погляді на те, що два дні поспіль відбувається в тимчасово окупованому Донецьку, можна краще зрозуміти суть репресій, які розпочалися у ближньому оточенні прутіна і навіть серед його групи охорони ФСО. Мабуть, там справедливо вважають, що Сили оборони України не мають такої кількості засобів ураження, як Ізраїль і США у своїй операції проти Ірану, і не можуть їх витрачати настільки щедро, як вони.

Станом на кінець першого тижня війни в Затоці лише Ізраїль витратив удвічі більше боєприпасів, ніж за 12 днів літньої кампанії. Але, на відміну від літньої епопеї, коли Штати обмежилися кількома точковими ударами, зараз Штати відвантажують по повній програмі. У нас такої можливості немає, і тому поняття «банк цілей» тут не дуже застосовне. Тобто щойно відкривається вікно можливостей – треба валити всім, що є.

Виходячи з цього, прутін розуміє, що ніхто не стане довго узгоджувати і щось там оцінювати, якщо його тушка опиниться в зоні ураження нашого швидкісного боєприпасу. А про те, що такі вже є, хай і у штучних екземплярах, там, напевно, знають. Тому, щоб не отримати собі неприємностей на лису голову, прутін докладає максимум зусиль для того, щоб не засвітити своє точне місце тут і зараз, щоб не було боляче за безцільно пущену слину.

А в Донецьку сталося таке. Вчора потужно прилетіло по залишках ДАП, де ворог влаштував шахедне депо. Тобто там були сховища корпусів дронів, бойових частин та іншого, що доставляється до місця остаточного монтажу окремо та з різних місць. В результаті завдяки цілевказівкам дронів-розвідників по цілі відпрацювали ракети. Кажуть, що це були ATACMS і «Тіні», але не виключено, що це були наші аналоги і того, й іншого. В будь-якому випадку, ворогові не вдалося перехопити ні засоби наведення, ні засоби ураження. В результаті – численні прильоти і потужна вторинна детонація.

Здавалося б, винесення такого жирного активу є самодостатньою операцією, яка увінчалася повним успіхом, та менше ніж через добу все повторилося, але вже поряд з аеропортом, на території колишнього заводу «Точмаш». Як тепер стало відомо, там теж зберігалися шахедоподібні апарати і набагато більше боєприпасів – не тільки для дронів, а й артилерійських та інших. Не дивно, що повторна детонація там виявилася ще яскравішою та гучнішою. Вибухи тривали ще кілька годин поспіль після атаки.

І знову різноманітні джерела кажуть про те, що по цілі були прильоти того самого набору ракет, що виглядає вельми незвично. Якось не віриться, що вдалося якось суттєво поповнити запас саме імпортних «смаколиків», але тут уже – справа смаку. Якщо прилітає та відпрацьовує як слід, то в зайві подробиці немає сенсу якось особливо занурюватися заради цікавості. Загалом винесення великих складів боєприпасів завжди є позитивним знаком, бо вдається обнулити все одним ударом, поки воно розташоване компактно, в конкретній локації, а не розповзлося по безлічі місць, де це потрібно вражати індивідуально.

У нашому ж випадку важливе те, що атаки відбулися два дні поспіль. Це означає, що численні повідомлення про те, що наші дроноводи зачистили на цьому напрямі стільки-то «Буків», «Торів» і «Панцирів» насправді були прелюдією для такого удару. Це не їхній прорахунок або чиясь недбалість, нічого подібного. Було проламано дірку в їхній ППО, і доки вони не встигли її чимось залатати, наші відпрацювали «двієчку». Зауважимо: все це сталося не в Криму, який є тактичним тилом ворога, а буквально за кілька десятків кілометрів від лінії фронту, де зенітне прикриття просто повинно бути, а тим більше – на напрямку основного удару. Тож із ППО в них стає дедалі гірше, і зенітні можливості провалюються все частіше та глибше.

Коротше кажучи, дід Вова недарма переживає за свою шкірку. Ой, недарма!