СОВОК
Досвід совка щодо мобілізації має особливу цінність просто тому, що теорія марксизму-ленінізму мала світову революцію як неминучу фазу розвитку суспільства від капіталізму до комунізму. Але ця концепція зазнала істотних змін. Якщо Маркс був упевнений у тому, що світова революція відбудеться просто внаслідок природного перебігу подій, то вже Ленін зробив інший висновок, а саме – світова революція може виникнути лише як наслідок світової війни. Ну, а товариш Сталін поставив крапку в цих метаморфозах висновком про те, що світову війну треба готувати і починати самостійно, щоб ти до неї був готовий, а ворог – ні.
Простіше кажучи, совок жив у парадигмі неминучості великої війни, яку сам він і почне, а тому питання мобілізації було відпрацьовано до найдрібніших деталей як у механіці мобілізації, так і в теоретичному обґрунтуванні її ключових елементів. Товариш Шапошніков присвятив цьому питанню всю другу половину свого життя. При цьому він узагальнив досвід як власне росії, так і інших країн, і те, на що ми пропонуємо звернути увагу, – результат серйозних та глибоко професійних досліджень. Далі – дані відкритих джерел:
«Основні вікові категорії мобресурсу РСЧА
1) Перша категорія (18–27 років)
Це основний бойовий контингент, найбільш фізично підготовлений та придатний для фронтових частин.
- Призовники та ті, що нещодавно пройшли службу.
- Використовувалися для комплектування стрілецьких, танкових, артилерійських частин.
- Вважалися найбільш здатними до навчання та перенесення важких навантажень.
Чому:
Радянська мобілізаційна доктрина виходила з того, що саме молоді чоловіки забезпечують максимальну бойову ефективність в умовах маневреної та позиційної війни.
2) Друга категорія (28–35 років)
Це резерв першої черги – люди, які вже мали військовий досвід, але старші за призовний вік.
- Могли направлятися як у бойові частини, так і в частини забезпечення.
- Часто використовувалися для поповнення частин, які зазнали втрат.
- Включали значну частку спеціалістів: зв’язківці, артилеристи, сапери.
Чому:
Ця група поєднувала досвід служби та ще достатню фізичну витривалість. Вона була ключовою для поповнення втрат у тривалій війні.
3) Третя категорія (36–45 років)
Це резерв другої черги, який мобілізувався за великих втрат або при розгортанні армії до максимальних розмірів.
- Частіше направлялися до тилових частин, охоронних батальйонів, будбатів, частин ППО другого ешелону.
- Використовувалися як командири відділень, взводів, інструктори, якщо мали досвід.
Чому:
У цьому віці фізична витривалість знижувалася, але досвід та дисципліна залишалися цінними. Їх задіювали там, де була потрібна надійність, але не максимальне фізичне навантаження.
4) Четверта категорія (46–50 років)
Це обмежено придатний резерв, який залучався лише за крайньої потреби.
- Використовувалися у тилових службах, охороні об’єктів, на будівництві укріплень.
- Могли служити в частинах місцевої протиповітряної оборони, НКВС, залізничних військах.
Чому:
Війна вимагала величезної кількості людей для забезпечення фронту, і ця категорія дозволяла вивільнити молодших для бойових частин.
5) П’ята категорія (50+ років)
Фактично не підлягають мобілізації, але могли залучатися:
- у народне ополчення (як у 1941 році),
- у місцеву оборону,
- на роботи щодо зміцнення оборонних ліній.
Чому:
Це був крайній резерв, який використовувався лише за умов загрози існуванню держави.
Тут просто нічого додати, чи не так? Виникає запитання: чому зелень ліквідувала найбоєздатнішу вікову категорію і навпаки – веде посилену мобілізацію вікової категорії, яка непридатна для цієї мети? Просто зараз під бусифікацію потрапляють діди в 57–59 років, і вони ще прийняли закон, який «дозволяє» контрактну службу після 60. Як на мій смак, то це виглядає як цілеспрямоване шкідництво, і таке могла зробити виключно ворожа агентура, що пробралася у владу, бо це прямо суперечить тому, що було відшліфовано до блиску і працювало ледь не найкраще у світі.
Наведені вище дані піддаються цілком прозорій логіці, а не висмоктані з пальця. Згідно з відкритими даними, така побудова вікових категорій зумовлена такими міркуваннями.
1) Планування війни заздалегідь
Радянська мобілізаційна система була глибоко бюрократизованою та розраховувалася на війну великої тривалості. Вікові категорії дозволяли:
- заздалегідь знати чисельність кожного ешелону резерву;
- планувати, кого призивати в перші тижні, а кого – через місяці;
- не руйнувати економіку одномоментним призовом усіх.
2) Розподіл за фізичною придатністю
Молоді – в бій.
Старші – на забезпечення.
Це підвищувало загальну ефективність армії.
3) Врахування військового досвіду
Старші вікові групи часто мали досвід служби у 1920–1930-х роках, що робило їх цінними інструкторами та командирами.
4) Гнучкість при великих втратах
Категорії дозволяли швидко розширювати мобілізацію:
- перша хвиля – молоді;
- друга – досвідчені;
- третя – старші;
- четверта – крайній резерв.
Так СРСР зміг розгорнути армію з п’яти до 11 мільйонів осіб у 1941–1942 роках.
Загалом усі ці дані є у відкритому доступі, але, напевно, в закритих фондах міністерства оборони є ще більш розгорнуті й переконливі підстави для такої побудови системи управління мобілізаційними ресурсами. Але, як бачимо те, що виконала зелень, не має з цим нічого спільного. Ну гаразд, совок ми не любимо, тоді подивимося, як це виглядає в інших.
(Далі буде)