Автор перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Сьогодні з неймовірною швидкістю перекроюється реальність, яка здавалася непорушною. Власне, її зміни вже давно назрівали і були неминучими, але мало хто очікував, що вони підуть у такому темпі. А дріжджами чи каталізатором цього процесу стала сама Америка, що всадила в Овальний кабінет людину, яка зовсім не уявляє наслідків своїх дій та заяв. Якби це було інакше, Трумп не відгрібав би назад після своїх різких рухів. Зрозуміло, що США за останні 30 років розгубили не тільки першість у багатьох ключових галузях, а й загальний статус лідера цивілізованого світу, і тому треба було діяти для збереження свого статусу, але як виявилося, для такого складного плану потрібен був президент з якостями, прямо протилежними трумповим.
І справа навіть не в тому, що він поводиться як свиня в посудній крамниці, а в тому, що невігластво його команди не дозволило прорахувати загальний план подій як стрімке вибудовування нових логістичних, енергетичних, фінансових, політичних і навіть оборонних комунікацій в обхід США просто тому, що ті перестали бути передбачуваними. Тобто його погрози та різкі рухи стали сигналом для всіх, хто орієнтувався на США, що такий стан речей прийшов до свого фіналу. Як сказав прем’єр Канади Марк Карні: час доброго партнерства залишився позаду, і якщо Америка вирішила, що на чільне місце тепер ставить власні інтереси, то й ми зробимо те ж саме.
У результаті почав формуватися новий альянс: Канада, ЄС та Японія. Принаймні, вони вже збиралися разом для того, щоб відпрацювати спільну стратегію розпродажу американських боргових зобов’язань. А у цих трьох гравців цих зобов’язань під два з половиною трильйони. Швидко розпродавати не можна, щоб не обвалити їхню вартість, і тому треба було узгодити це питання між країнами з приблизно однаковим світоглядом. Ну, а потім цю вже узгоджену позицію буде додатково узгоджено з Китаєм, який має приблизно 750 мільярдів американських паперів. Тобто вже ні в кого не виникає питання про те, що з них потрібно виходити, питання лише в тому, щоб вийти з мінімальними втратами. А це означає, що довіра до цих паперів уже закінчилася.
Те саме, але в іншій конфігурації, просто зараз відбувається з енергетикою, логістикою та глобальною системою фінансування. Світ почав створювати структури, які взагалі ніяк не стосуються США, що раніше навіть уявити було неможливо. Тобто фокуси Трумпа призвели до того, що процес пішов без тривалих переговорів та обговорень, бо всім стало зрозуміло, що зі скелі стабільності США перетворилися на основний генератор обурення та глобальну проблему. Зрозуміло, що й питання безпеки теж почали отримувати новий напрям.
Так, буквально щойно на численні ультиматуми, висунуті своїм європейським союзникам, починаючи від розміру фінансування оборонних статей до питань підтримки України, Штати вперше отримали жорстку відповідь у тому плані, що союзники не повинні спілкуватися в ультимативному тоні, на що отримали відповідь, мовляв, тоді будете самі займатися питаннями безпеки, а ми знімемо ядерну парасольку з Європи. Але, як виявилося, цей номер теж не пройшов. Президент Франції Макрон зробив публічну заяву про те, що відтепер Париж гарантує ядерний захист своїх європейських союзників і без вагань застосує ЯЗ у разі потреби.
Заяву цю було зроблено не тільки через промову Трумпа, але й тому, що практично синхронно з Додіком до мікрофона виповз Шойгу і, струшуючи нафталін, погрожував Європі застосуванням ЯЗ. І на це ніяк не відреагували Штати, і, як виявилося, саме в ядерній сфері їхнє місце вже зайняла Франція. І так – за що не візьмись. Словом, американці обрали свого могильника і тепер можуть захоплено спостерігати за його роботою. І, між іншим, найголовніше він уже зробив. Він підірвав довіру до Штатів як до союзника чи надійного партнера. З цим уже покінчено, а далі вже процес піде легше.