Автор перекладу: Світлана
Останнім часом складається враження, що чинного президента США скоро почнуть гнати мокрим шматтям з будь-якого пристойного товариства навіть у самих США, а за кордоном просто посилатимуть за відомою адресою. І справа не в тому, що, виконуючи свої обов’язки, він чинить безглуздо чи підло – тут усе нормально і передбачувано. Історія просто напхом напхана фактами, коли з недогляду чи злого наміру на верховний пост потрапляє нарцисична особистість, після чого вона виконує точнісінько те саме в екстазі самомилування. Насправді це його особиста справа і справа його виборців. А от коли він лізе в якісь сфери, де його участь або не обов’язкова, або зовсім не бажана, – інша річ. Адже тоді він сам собі шукає пригод, у яких розкриває власне нутро навиворіт.
І справді, американці зараз спостерігають, як дід виконує речі, які повинні б навести на думку про те, що тут все ж таки щось не те. Просто візьмімо останній приклад, який показує виконавські здібності дідуганчика. Він робить заяву про те, що не задоволений роботою глави ФРС і думає про його заміну. З огляду на те що між дідом і фінансовим ринком глава ФРС залишається єдиною прокладкою, то фондовий ринок миттєво реагує зниженням індексів. Але після невеликої паузи ідентичний дід виходить до мікрофона і заявляє, що загалом до ФРС є запитання, але не настільки серйозні, щоб прощатися з її главою. Акції відразу йдуть у ріст. Але ні, дід витримує паузу і знову говорить, що не можна миритися з непрофесіоналізмом глави ФРС, і біржа знову йде в мінус.
І тут є важливий момент. Ось ці й подібні до цих заяви запускають у його найближчого оточення і загалом – у республіканців реакцію, підозріло схожу на те, як чучхеїсти реагують на слова Ина – підхоплюються з місць і супроводжують усе це оваціями. І що характерно, роблять вони одне й те саме з прямо протилежних приводів. Простіше кажучи, що б не розповів їхній вождь, вони готові зустрічати це бурхливими і тривалими. І тут хтось може заперечити, що вони всі так закохані в нього, що не можуть стримати емоцій. Але ми ж пам’ятаємо про те, що американці дуже прагматичні і що тут має бути якесь інше пояснення.
Але якщо проаналізувати цей приклад уважніше, то все стане на місце. Адже всім зрозуміло, що промова з погрозами на адресу того ж глави ФРС, тарифами чи чимось подібним обов’язково обвалить біржові індекси. Це не добре і не погано, бо таке буває завжди, але так воно виглядає доти, доки певна група осіб точно не знає про те, що за пару днів дід обов’язково дасть задню і акції в момент наберуть 5–10%. У такому разі на всі гроші, а може, й на кредитні, ти скуповуєш акції на мізері й чекаєш, доки вождь не штовхне таку промову, і ось ти вже все це продаєш на максимумі.
І що ж виходить? За два-три дні ти заробляєш більше, ніж якби твої гроші лежали рік у банку або інвестиційному фонді. Тобто, закинувши в тему мільйон, через три дні ти повертаєш вкладення і кладеш на кишеньку 50–100 тисяч доларів. Просто на рівному місці. Це при тому, що офіційна платня президента США – 400 тисяч доларів, плюс 50 тисяч на особисті потреби, плюс 100 тисяч на транспортні витрати, плюс 19 тисяч на розваги. Разом – 569 тисяч на рік! А ти за пару днів зрубав 100 тисяч на мільйоні просто тому, що був у курсі наступної промови дідуганчика. А якщо тобі дали в борг десять мільйонів, то за цей самий час ти вробив діда з його платнею удвічі. І так
Та за такий навар не те що стоячи плескатимеш у долоні, ти ще й вухами будеш поплескувати, і якщо здоров’я дозволяє, ляснеш іншими фрагментами організму, наприклад, п’ятами. Цей чубатий банкомат можна на руках носити з ранку до вечора, і не втомишся. Головне – бути в курсі того, що він говоритиме завтра зі значущого приводу. Але американцям це подобається, і як любили говорити в племені, де назавжди залишився дослідник природи Джеймс Кук: «Про смаки не сперечаються». Тобто що і як вони там виконують для себе – їхня справа та їхні проблеми.
Але дід не вгамовується і лізе у справи, які взагалі-то його не стосуються і він цілком міг обійтися без участі в них. І справді, є ж багато більш пафосних заходів, наприклад, добудувати стіну Трампа на кордоні з Мексикою, контролювати процес створення його профілю в скелях гори Рашмор або ж узяти дієву участь у створенні його статуї замість Статуї Свободи, врешті-решт можна ж зайнятися розробкою дизайну купюри 110 доларів з його портретом, але ні – його тягне на світову арену.
Ми сьогодні про це вже писали, і тому одне коротке запитання. Хтось пам’ятає про те, як Додік опинився в ролі «посередника» між росією та Україною? Точніше, не так. Хтось може назвати ім’я людини, яка попросила його зайнятися цим питанням? Україна – точно не просила, і прохання обмежувалися лише продовженням постачань зброї. Прутін теж не зізнавався, що притягнув Трумпа. То як він там взагалі опинився?
Якщо ти справді хочеш закінчити війну і припинити загибель людей в Україні – зроби це швидко й рішуче. Адже це в тебе є авіабомби, які дістануть леприкона в його норі, і літаки в тебе є такі, що здатні працювати в зоні щільного прикриття ППО. От і здійсни своє бажання. А місцева публіка тобі ще й «дякую» скаже, бо останнім часом лисий зажерся і став відтискати бізнеси у начебто недоторканних людей. Чому ні?
Те саме і з ХАМАСом. Після двох масованих ракетних ударів, які Іран здійснив по території Ізраїлю, той носиться з ідеєю знищення ядерної програми рушників шляхом прямого авіаційного удару по місцях розташування їхніх ядерних активів. І не те щоб Ізраїль зовсім не міг цього зробити самостійно, але все-таки краще мати згоду чи сприяння США, бо вони контролюють небо в Іраку і, як було сказано вище, мають бомбардувальники-невидимки, які можуть вийти до цілі і вкласти туди найбільшу неядерну бомбу для розкриття бетонних бункерів – МОАВ. Цю бомбу можуть «потягнути» лише важкі бомбардувальники, яких Ізраїль не має.
Причому Ізраїль це аргументував тим, що попередня адміністрація схвалила лише обмежений удар, який зніс ППО, але вирішити проблему радикально – не дозволила. А проблема тут полягає не лише в ядерній програмі, а й у прямій підтримці своїх терористичних проксі: ХАМАСу, Хезболли та хуситів. Тобто все було максимально просто. Або ви самі завдаєте удару по Ірану, або дозволяєте це зробити без вас, але з усією пролетарською ненавистю. У результаті Трумп влазить у переговори з ХАМАСом про заручників, куди Ізраїль їх теж не запрошував. А потім почав переговори з Іраном, про які Ізраїль взагалі не просив, бо йому потрібно було інше.
Ну, а в першій каденції без прохання Південної Кореї чи Японії Трумп вирішив розпочати переговори з Кім Чен Ином, через голову союзників і у своєму стилі, «безглуздому і нещадному». І скрізь він терпить фіаско, бо не має ні інтелекту, ні досвіду ведення таких переговорів, ні команди, яка б могла забезпечити їх успішне закінчення. І ось зараз Трумп веде переговори з прутіним про те, щоб підгребти під себе залишки газопроводу «Північний потік-2», щоб постачати російський газ до Європи. І знову-таки, Європа його про це не просила, ба більше, СП-2 так і не було сертифіковано, а Європа вже уклала довгострокові контракти на постачання газу з інших країн.
Усе це нагадує сюжет із колишньої практики. Чоловік, перебуваючи в розлученні, тільки після серйозних наїздів платить мізерні аліменти, але при цьому позивається до дружини за те, щоб не пустити її з дитиною на відпочинок до Туреччини. Тобто повністю ігноруючи свої обов’язки, він суне свого носа туди, де його участь уже не потрібна. Словом, якщо американцям ще подобається цей діяч, хоча згідно з останніми опитуваннями, вже – не дуже, то у світі його справді посилатимуть словами: «Мужчина, вас тут не стояло!»