Пробудження?

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні відбуваються активні дії на Близькому Сході, і у зв’язку з цим виникає нова ситуація щодо сприйняття якихось важливих подій. Просто з цікавості кожен може озирнутися назад, оглянути весь період незалежності України і згадати війни, що сталися у світі за цей час. Якщо вдасться, можна спробувати згадати якісь яскраві картинки тих подій, але обов’язково треба спробувати згадати власну реакцію на них. Впевнений: у результаті виявиться, що більшу частину цих подій ми не те що не пам’ятаємо, але навіть забувати не було чого, бо ми були зайняті якимись своїми справами, дивилися футбол чи якісь добірні за своєю тупістю телешоу і взагалі займалися своїми справами. І загалом це – нормально.

Так влаштована психіка людини, що вона сама собі формує подобу тунельного сприйняття навколишнього світу і фокусується на подіях, що стосуються особисто її. Часто ці події мають настільки дрібний масштаб, що ми про них уже нічого не пам’ятаємо через тиждень, місяць, а тим більше – через рік, але в той момент, коли вони програвалися, дрібниці заступили собою всі, навіть якісь величезні події. І ось коли в нас почалося широкомасштабне вторгнення, все, пов’язане з ним, торкнулося саме нас, і ці події стали осередком нашої уваги. Коли це сталося, ми з подивом озирнулися на всі боки і дуже здивувалися з того, що більшій частині світу взагалі до ліхтаря все, що тут відбувається.

І це при тому, що лапті коять повний список воєнних злочинів і навіть додали до нього власні пункти. Причому коять вони це щодня та безкарно. Точніше, покарання приходить, але виключно від наших Сил оборони, а решта світу на це дивиться індиферентно або своїми орбанськими, виряченими навиворіт очима. Як би ми не намагалися щось змінити в цьому плані, успіху не досягнемо, бо упремося в сутність людську, у внутрішній устрій її психіки.

Кожен має рідних, близьких чи знайомих, які бачили війну на власні очі і так чи інакше особисто пережили її вплив. А тепер чесно собі скажемо: скільки їм знадобилося часу на те, щоб нехай не повністю, але конкретно забути про те, що відбувається в Україні? Як швидко вони зрівнялися з тими, хто загалом ніколи і не знав до ладу, що тут відбувається? За моїми власними відчуттями, значна частина наших, які виїхали, втрачає інтерес до того, що у нас відбувається, за пів року – рік, і знову ж таки, звинувачувати їх за це не можна, бо так влаштована психіка. Тільки невелика кількість наших щось там збирає, пересилає, колотиться й досі не відключили сповіщення про повітряну тривогу, щоб бути в курсі.

І ось просто зараз іранські ракети розбудили цілу низку країн Близького Сходу, а репортажі звідти тепер нагадують атаки лаптів на Київ, Одесу, Харків, Дніпро чи Запоріжжя – все те ж саме і щодо боєприпасів, і тактики. Тільки щось подібне може розбудити людей, щоб вони побачили, що бородатий Іран і лиса росія роблять те саме – намагаються вбити якомога більше. Якщо не виходить дістати військових, то треба хоча б посіяти паніку, і тому їхні удари носять явно терористичний характер – по готелях, житлових кварталах та інше.

Словом, у певних ситуаціях навіть професійний медик може відважити пацієнтові ляпаса, щоб таким чином вивести його з дивного стану відчуженості. Можливо, зараз цей ляпас приведе до тями хоч якусь частину країн, які побачать єдину криваву сутність режимів натуральних вурдалаків. Принаймні, до Ізраїлю та США вже приєдналися три країни Перської затоки, у тому числі й Аравія. Але як би далі не складалася ситуація, це – шанс на пробудження.