Суд (Частина 6)

Ці та інші дані було отримано з першоджерела шляхом проведення знімання інформації з каналів зв’язку, якими користувалися високопосадовці рф, у тому числі радник президента путіна Глазьєв. Експертиза підтвердила автентичність його голосу на записі. Але нам цікавий сам факт того, що в найважчий момент початку російської агресії спецслужби виконували свої функції та фіксували ці переговори, залишаючи їх у вигляді доказів для подальших судів і трибуналів. Навіть тоді залишилося чимало людей, які були готові виконувати свій обов’язок у найважчих умовах.

Мало хто знав до цього, що з Дніпра в бік Чонгару висунулися підрозділи наших десантників, що викликало паніку у росіян, і ті терміново кинули назустріч бійців армійського спецназу та спецназу ПДВ. Загалом наші десантники висувалися не в пісочок гратися. Але як ми тепер знаємо і цього немає у вироку, РНБО не проголосувала ні за воєнний стан, ні за мобілізацію, а лише було ухвалено рішення про підвищену бойову готовність у межах свого розташування. Як видно з опублікованої частини стенограми того засідання, РНБО ухвалила рішення, яке нав’язала Тимошенко, а саме – жоден танк не повинен залишити територію своєї частини.

Коли вирок набуде чинності, факти, викладені в ньому, вже не вимагатимуть доказів, а натомість вимагатимуть нових розслідувань. Вже зараз в окремі провадження виділено матеріали щодо низки посадових осіб України та рф, які діяли в рамках одного злочинного задуму. Щодо громадян України, то майже всі вони були посадовими особами в уряді Януковича – Азарова. Але із суті цього вироку випливає й те, що вимагає розслідування і факт навмисного, якщо не сказати – зловмисного стримування ЗСУ від активної протидії агресору, і ті, хто взяв участь у цьому, вже не входили до кола посадових осіб уряду Януковича – Азарова. Деякі з них зараз цілком вільно балотуються на виборах президента України.

У цьому сенсі всім має бути зрозуміло, що на час виборів кандидати на посаду президента користуються імунітетом від кримінального переслідування і поки що можуть почуватися спокійно. Однак після закінчення виборів імунітет зникне, і якщо вони не досягнуть успіху або цього не зроблять споріднені їм сили, імунітет зникне, а вирок Януковичу буде підставою для розслідування обставин, що призвели до низки рішень, які не дали армії виконати своє призначення – охорону та оборону територіальної цілісності та суверенітету України.

У результаті, що зробило досудове слідство та суд? Суб’єктивно, близько 70% доказів, на які спирається суд, згідно з текстом вироку, мають російське походження та оприлюднені самими росіянами, з власної ініціативи та без участі української сторони. Власне, це – залізні докази, які практично неможливо спростувати, бо росіяни настільки зажерлися, що повністю втратили потребу маскувати свої дії й почали випускати різні медальки, записувати інтерв’ю та складати викривальні документи.

Безумовно, такі речі совку завжди сходили з рук, і рф як спадкоємиця совка діє в тій самій парадигмі, але совку таки вдавалося опинитися серед переможців, яких не судять, а раз так – можна було викручувати історію як завгодно, а з Україною цей номер не пройшов. Росіяни занадто рано вирішили, що її вже вбито і остаточна її смерть – справа кількох місяців. Вони вирішили, що поставили Україну на коліна і вже можна хвалитися, але, як раніше було сказано, росіяни не роздивилися, що Україна просто зав’язував шнурки на берцях, а зав’язавши їх, дістала блокнот, ручку і дрібним почерком конспектує все те, що сталося, щоб вставши і вклавши противника, використовувати ці рядки для тексту вироку, як щойно це сталося з вироком Януковичу.

Безумовна більшість доказової бази, взятої просто у противника, закріплення її масою експертиз і головне – побудова канви вироку дуже вже натякають на те, що положення цього вироку було відпрацьовано не тільки і не стільки саме для цього судового процесу, а для того моменту, коли до відповідальності буде притягнуто всіх учасників цього злочину, організатора і замовника. Але швидше за все, це буде вже юрисдикція міжнародного суду, чи скоріше – трибуналу, тому і слідство, і суд спрацювали на перспективу, щоб колегам було менше метушні для визначення покарання решті злочинців.

Комусь може здатися, що останній абзац перевантажено авторським оптимізмом, але нехай такий скептик вирішить для себе сам, чи очікував він такого вироку щодо Януковича чи взагалі – хоча б якогось вироку? А його вже оголосили, і від того, який він має вигляд, упевненість у наступних трибуналах стала просто невбивною.

У будь-якому випадку, ми зробили важливий і дуже технічний крок до здійснення принципу невідворотності покарання.