Тобто ціль було обрано дуже вдало, бо при гарному прильоті зупиниться складання ракет усіх типів, а не лише одних «Іскандерів». А тепер – про характер пошкоджень. Фахівці стверджують, що є всі підстави вважати, що основний вибух БЧ ракети стався всередині корпусу цеху, а обвал даху було ініційовано або за рахунок кінетичного удару самої ракети, або її БЧ має тандемну побудову, де первинний заряд пробиває перешкоду, а основний вибухає вже за перешкодою.

Наскільки відомо, саме так працює БЧ «Тіней» і «Скальпів». Їхня конструкція дозволяє мати певний ступінь «бетонобійності». Якщо все було саме так, то там сталося таке. Первинний заряд пробив дах, і ракета увійшла всередину цеху, де після певної затримки спрацював основний заряд БЧ, щось близько тонни.

Якщо було правильно вказано призначення цеху, то в ньому не повинно бути вибухонебезпечних речовин, а раз так, то там проєктанти не передбачали конструктивних рішень, необхідних для вибухонебезпечних виробництв, таких як вибивні двері, стелі та вікна, а також інші особливості самої конструкції, покликані поглинати або відводити енергію вибуху. У такому разі підрив бойової частини стався у відносно невеликому просторі, що має катастрофічні наслідки для всього, що є всередині.

Охочі можуть пригадати, як виглядають наслідки вибуху метану в шахті. Енергії вибуху нема куди подітися, і тому вона поширюється у внутрішньому просторі штреків так, що змітає все на своєму шляху, а металеві конструкції або шахтні агрегати зав’язує на вузол. Можна припустити, що щось подібне сталося і всередині цеху, якщо він не обладнаний засобами поглинання та відведення вибухової хвилі.

Таким чином, можна говорити, що крилата ракета, начебто «Фламінго», отримала низку важливих оновлень. Перше – очевидне: політ майже на дві тисячі кілометрів з обходом позиційних районів ППО противника – це вже досягнення. Друге – точність. Схоже на те, що ракета прилетіла не просто в той цех, у який треба було, але ще й вразила його там, де було задумано. Третє – бетонобійність.

Як не крути, а промислові підприємства в совку, та й після нього, будувалися набагато міцнішими, ніж усе інше. Особливо коли йдеться про військове виробництво і тим більше – коли будують стратегічний завод. Але ми бачимо, що бетонобійних можливостей ракети цілком достатньо для того, щоб «розкривати» такі цілі.

Усе це разом свідчить про те, що Сили оборони України нарешті отримали засіб, здатний руйнувати військове виробництво ворога. І там уже заметушилися. Як було сказано раніше, саме після цього удару вирування лайна у глибинах курника досягло якогось небувалого рівня. Закиди полетіли вже на адресу центральної влади, яка не здатна захистити навіть такі об’єкти. Кремлю доводиться реагувати, і представник адміністрації прутіна заявив буквально таке:

«У нас велика країна, багато об’єктів потрібно захистити. Але не може ж бути так, що куди вони не залітають, там і влучають, завдають пошкодження. Чи не єдине місце, яке ми поки що можемо захистити, – це москва. Але також не все так гладко».

(Далі буде)

3 коментар до “Інший ракурс двох подій (Частина 2)”
  1. На московського орка у Воткінську, зійшов благодатний вогонь 🔥 з милосердя Українського народу!!!
    Кари московитам, ситрашноі кари!!!

  2. “У такому разі підрив бойової частини стався у відносно невеликому просторі,…” Фігасе “невеликий простір”! Дірку 20*30 м на даху і не вгледіти! ) Міцна “коробочка”, на совість совок будував. І верстати совкові, з високозбагаченого чавунію не просто так робили, а щоб витримували пряме влучання атомної бімби☝🏻А ото понаставиди зараз усілякої тендітної фігні, і що? Нещасна тонна банального тротила все розбила… Ну тупі, ну шо тут!🤷🏻

  3. З такими темпами виробництва дроноракет може в наступному році і по Воронежу попадем. Але це не точно.

Коментарі закриті.