Власне рішення (Частина 5)

Так от, він усе гарно викладає рівно до того моменту, що, мовляв, треба своїми ручками щось робити. І тоді він мовить про те, що якщо на протест вийде мільйон – путін уб’є мільйон, вийде два – уб’є два. Просто цікаво, він уявляє собі, як би виглядала москва, якби на її вулиці вийшов той самий мільйон чи два? Але, швидше за все, все набагато простіше. Він розуміє, що на протест ніякого мільйона в цій країні ніколи не вийде і не буде цього хоча б тому, що він сам не вийде, як не вийдуть і ті записні «опозиціонери».

І ось що тут цікаво: просто зараз на Сході України знищується стільки їхніх співгромадян, що для кращого сприйняття статистики їх перестали рахувати десятками тисяч трупів, а вже розповідають про те, скільки це буде в тоннах живої ваги або скільки трупів вкладається на один квадратний метр захопленої території під Бахмутом чи Вугледаром. Ефект великих чисел вже притуплює сприйняття такої кількості знищених. То що ж таке виходить? Виявляється, там немає якогось екзистенційного страху перед можливістю насильницької смерті як такої. Під Вугледаром вони здихають щодня, причому часто – йдуть до своєї смерті по трупах щойно знищеної попередньої групи наступу.

Звідси виникає питання до цих Яковенків, Гудкових та інших Каспарових про те, чому ж їх не сильно лякає майже гарантована смерть від вогню ЗСУ у війні за незрозуміло що і до діареї лякає вихід на протест, щоб скинути цю криваву кліку? Адже, за їхніми ж власними словами, найгірший розклад, який можна придумати при протестах, набагато м’якший, ніж те, що відбувається під Бахмутом. Так, можуть убити чи поранити. Можна загинути, потрапити до лікарні чи в’язниці, але все це тьмяніє перед варіантами, які просто зараз відбуваються в передмісті Бахмута.

Нам пишуть про те, як в оптику спостерігали сцени, коли ще живих, але покинутих поранених противників доїдали дикі собаки. Видно було, що коли собаки почали трапезу, поранений ще намагався відмахуватися. І ось саме такого точно не сталося б у центрі москви, якби відбувалися масові протести. А якщо так, то всі вони брешуть, і передусім – брешуть собі про те, що «російський народ», що звучить безглуздо тому, що ні перше, ні друге слово тут незастосовне, – щось окреме від режиму путіна. Тільки от сам цей «народ» ніяк не поділяє думки «опозиціонерів».

(Увага: матюки і шиза!) 🍉KHERSON-KHARKIV в X: ««У меня четверо сыновей — если надо, я всех отдам. Х#й вы Россию сломаете. Я себе ещё нарожаю» С таким электоратом любая власть может творить, что угодно. Нет более питательной среды для руководителя, чем безмозглый народ. https://t.co/lKnKiBjUa2» / X

І той же самий народ зараз спливає отрутою і жовчю не тільки стосовно України, а й того самого цивілізованого світу, де так затишно і душевно влаштувалися ті самі опозиціонери, які намагаються нам розповісти про те, що «російський народ» – він добрий і м’який, «только квартирный вопрос их испортил». Точніше – їх зіпсувала пропаганда мерзотника путіна. І при цьому вони якось упускають, що до цього їх зіпсувала пропаганда мерзотника Єльцина і вони кричали «Розіпни його!», коли спочатку Єльцин, а потім – і путін топили Чечню в крові. А до цього – Горбачов, Брежнєв, Сталін, Ленін та низка царів. Завжди винні Зінка чи Бабайка, і це нам намагаються розповісти з різних місць так, неначе путіна їм підкинули злі інопланетяни і тому з ним нічого не вдієш.

А все дуже просто. Населення їхньої країни давно виродилося і втратило ту саму частину суспільства, яка у нас щоразу стає дибки. Причому, як було сказано вище, ця частина суспільства приймає власні рішення, без підказок і примусу, і тому навіть із зеленою каламуттю ми здатні вистояти навалу, яку їхній курник не зміг би витримати, навіть у сто разів слабшу. Насамкінець просто нагадаємо, що Київ не підкорився хану Бату, зате їхній Саша Невський поцілував чобіт самому хану, його політбюро і навіть коневі хана, хоча це був і не зовсім чобіт. Тому Київ було спалено у нерівній битві з ворогом, більша частина якого складалася з грабіжників, убивць і ґвалтівників, які знову прийшли на нашу землю, а вони – присягнули новому господареві і стали його новими рабами.

Тож кожен має можливість прийняти своє рішення або вдати, що його це не стосується. Але в такому разі наслідки цього будуть діаметрально протилежними. Тому ми з боями прориваємося в цивілізований світ, а вони – з боями рвуться на дно вигрібної ями. А якщо так, то ця сутність і цей «народ», а точніше – населення, втратили право залишатися в нинішній конфігурації. Тому їхня опозиція може йти слідом за їхнім військовим кораблем, а Карфаген має бути зруйнований.