Вітя і нафта (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Після участі у Мюнхенській безпековій конференції Держсекретар США Рубіо за дорученням Тромба прибув до Будапешта, де почав активно роздавати інтерв’ю з приводу того, який Вітя Орбан розумний, симпатичний і приємний. Сенс цих промов був у тому, щоб підняти рейтинг пацієнта напередодні квітневих виборів, де Вітя може втратити свою посаду. А з урахуванням того, скільки він уже при владі, апетит він нагуляв неабиякий, та й підчеревку наростив таку, що фахівці з «генеральського сала», дивлячись на все це, безумовно скажуть: «На Великдень!» А крім того, Вітя сильно переживає, що після зміни влади до нього виникне безліч запитань з приводу того, звідки в нього взялися кошти на маєток і палац у ньому і взагалі на які такі доходи він живе по-багатому.

Між іншим, до шефа Рубіо також виникали такі запитання у плані того, що той не платив податків, бо не мав доходів, що не заважало Додіку вести шикарний спосіб життя. А як відомо, свій свояка бачить здалека, і тому Рубіо був посланий рятувати друга Вітю. Тільки от сам Додік, США, а тим більше – Рубіо вже не мають у Європі колишньої ваги, і тут ще треба уважно розбиратися, який ефект матиме публічна підтримка саме з боку Тромба. Тож саме цей вояж навряд чи матиме задуманий результат, а зворотний ефект – цілком можливий.

Тим часом Угорщина і Словаччина починають відчувати проблеми з постачанням нафти. Як відомо, це дві останні країни ЄС, які продовжували отримувати трубопровідну нафту з курника. У санкціях, які було запроваджено ще навесні 2022 року і які почали працювати з 1 січня 2023 року, було повністю заборонено експорт нафти морем, а для країн, які не мають виходу до моря, було надано перехідний період, впродовж якого вони мають право отримувати російську нафту трубопроводом «Дружба».

Дуже скоро в числі таких країн залишилися лише Угорщина та Словаччина. Та сама Чехія знайшла як замінити російську нафту і давно про неї забула. Але, як ми знаємо, південна гілка трубопроводу проходить через територію України, і загалом ми могли б перекрити ці постачання, пославшись на форс-мажор, яким безумовно є війна, але тут є кілька підводних каменів, які потребували б розумного і зваженого підходу чи, швидше, обходу. В такому разі позиції Мін’юсту мали демонструвати найвищий рівень професіоналізму.

А як ми пам’ятаємо, на той час міністерство очолював такий собі Малюська – автор численних, явно неадекватних фото, який до того ж публічно заявив про те, що він – ідіот. А колеги, які особисто з ним спілкувалися, зійшлися на думці про те, що міністр та юриспруденція настільки ж сумісні, як кавуни і квантова фізика. Тобто виконувати такі речі, звісно, можна, але розуміючи подальші наслідки і головне – власну гру на кілька ходів наперед. Нічого цього в нас не було й не могло бути.

Це не ті суди з «Газпромом» за Пороха, коли вдалося не просто відбити позов на 60 мільярдів доларів, а ще й змусити «Газпром» платити, чого в історії не було. Словом, кожен, хто вважає, що взяти і перекрити нафтопровід на території України – це просте й логічне рішення, не враховує цілої низки важливих юридичних нюансів, які надають картині зовсім іншого вигляду.

(Далі буде)