Авторка перекладу: Світлана
Учора закінчилася Мюнхенська конференція з безпеки, про яку було докладно сказано раніше, і ось за підсумками цього заходу європейська преса ледь не в один голос пише про те, що намагання Держсекретаря США Марко Рубіо підтерти за своїми президентом та віцепрезидентом, які вилили кілотонни помиїв на союзників. європейців не переконали.
Власне кажучи, у свою начебто примирливу промову Рубіо все одно встромив кілька пасажів, які показують справжню дикість політики США, яку йому просто нічим крити. Якби він це прибрав зі своєї промови, то і в такому разі, слухаючи або читаючи її, треба було б сказати «Не вірю», але він не стримався і засунув речі, які повністю дезавуювали його потуги.
Наприклад, Держсекретар закликав союзників до єдності, але не у протистоянні прутіну чи Сі, а «екологічній мафії». За його словами, прагнення до посилення екологічних норм стало причиною занепаду економік, і далі – за списком. Дивно, але ще рік тому Рубіо був «по яснах» з Ілоном Маском, автомобільний бізнес якого станом на цей момент коштує понад 1,5 трильйона доларів. І це всього лише одна компанія, і це всього лише електромобілі.
Але всім зрозуміло, що він обіграє численні заяви шефа – Додіка Тромба, який люто ненавидить вітрогенератори. Він не раз заявляв про те, що ці жахливі штуки вбивають природу і псують вигляд довкілля. А фокус тут у тому, що він марно намагався запобігти встановленню вітрогенераторів неподалік одного з його двох гольф-клубів у Великій Британії.
Після того як їх встановили на досить солідній відстані, Тромбу стало погано, і відтоді він люто ненавидить усе, пов’язане з екологічно чистою енергетикою. Ну, а зараз його родина, користуючись моментом, активно входить у нафтовий бізнес. Усе це відомо буквально всім, і Рубіо, штовхаючи цю промову, виглядав навіть більше ніж непереконливо. Але річ навіть не в цьому, а в його фактичному статусі.
Довгий час у табелі про ранги Білого дому Держсекретар був мало не другою фігурою, і, безумовно, саме він формував зовнішню політику США, а іноді – підштовхував президента в тому напрямі, в якому той не хотів рухатися. Саме Держсекретар виводив формулу війни та миру, погоджуючи її з президентом та Конгресом. У свою чергу, Конгрес має власну комісію із закордонних справ, яка теж грала не останню скрипку в цьому оркестрі.
Адже Білий дім може ухвалити своє рішення з конкретного питання, а Конгрес може схвалити або зарубати витрати під забезпечення цієї програми. І ось Держсекретар повинен був мати чуття і дипломатичне мистецтво для того, щоб зовнішня політика США була солідною і вигідною, але найголовніше – сильною та передбачуваною для решти світу. Так було завжди, і можна просто зараз назвати трійку держсекретарів, прізвища яких усім добре відомі саме тому, що вони були фігурами найбільшого калібру.
(Далі буде)
> Наприклад, Держсекретар закликав союзників до єдності, але не у протистоянні прутіну чи Сі, а «екологічній мафії».
Між іншим, цю «екологічну мафію» пошкрябати таки не завадило би. А там, диви, проступив би й Сі за електромобільністю з її замкненістю за необхідними мінералами на КНР, і притому колосальними викидами викопного вуглецю на виготовлення батарей, а за зупинкою АЕС в Німеччині — прутло, щоби насадити Німеччину на його газову трубу з викопним газом. А відтак треба як слід пошкрябати тих, хто просував і підтримував відповідні рішення в ЄС.
Помнится Путлер лет пять назад тоже всем рассказывал что Ветряки мешают жить под землёй червякам и крысам.
И вот теперь подумайте в чью дудку дует Трамп.
З Трампом все зрозуміло, тут питань нема.
До речі, варто ще пригадати “годівничку” з “зеленим тарифом” в Україні. Так “нагодувалися”, що загнали систему в мінус.