Звіринець (Частина 1)

ЩЕ ТІ ЧАСИ

У давні й уже легендарні часи, коли пломбір був смачним, а ковбаса коштувала 2.20, практикувався захід, який потребував додаткового пояснення в пресі. Причому, спочатку відбувалася сама подія, а пояснення доходило до публіки через певний час. Річ у тім, що в ті часи ще не було телеграм-каналів і взагалі — інтернету, а комп’ютери були такого розміру, що в приміщеннях, де вони розміщувалися, міг би поміститися невеликий дитячий садок, а тому — новини були з телевізора або з газет.

Але телевізор — не те джерело, звідки можна було б почерпнути саме місцеві новини. Так, у невеликому містечку на Донбасі телевізор видавав дві телепрограми — одну загальносоюзну і одну — українську. Саме на українському каналі діти чекали часу 20.45, щоб послухати казку у виконанні Діда Панаса. І тоді обидва канали мали денну перерву і закінчували мовлення близько опівночі, щоб відновити його вже близько 9-ї години ранку. Ну а там, де мешкали песці, було теж два телеканали системи «Орбіта», але це — неважливо, а важливо те, що саме місцеві новини можна було дізнатися з місцевих газет.

Але поки газету доставлять і вона піде в діло — минає час, і новина перестає бути такою, зате з тексту можна було почерпнути інформацію про те, що було кілька днів тому. Зазвичай, газету читали в туалеті перед її використанням за прямим призначенням, і тому час ознайомлення з текстом розтягувався. Але звідти можна було дізнатися багато цікавого.

ЗВІРИНЕЦЬ

Наприклад, із таких газет можна було дізнатися, що в якесь місто на кілька днів прибув пересувний звіринець. У клітках на колесах возили різних, зазвичай — закатованих на вигляд звірів і демонстрували їх за невеликі гроші. Якщо просто так подивитися на це видовище, то можна було подумати, що метою заходу було показати людину як підкорювача природи, а звірі — демонстрували собою полонених, яких людина взяла в процесі підкорення і тепер мордувала їх найнепристойнішими способами.

Але газета розвіювала такі сумні думки і повідомляла про те, що демонстрація звірів мала показати дику природу людям, які живуть далеко від стаціонарних зоопарків і тому — не мають можливості особисто побачити лева чи мавпу. Тобто, преса пояснювала населенню, що насправді, вони спостерігали не акт збоченого шкуродерства, а натурально просвіщалися, отримавши можливість на власні очі побачити справді дикого звіра.

І як не крути, у такому формулюванні була велика частка правди. Велика частина населення глибинки ніяк інакше не змогла б живцем побачити щось подібне. Тигри в степу не водяться, а макаки — не стрибають по грушах. І ось, попри сумнівність такого заходу, у ньому була і певна користь — не для звірів, звісно. І ось прямо зараз ЗСУ взяли на себе просвітницьку місію з тим, щоб донести до «лаптів» особисті враження про те, про що вони могли дізнатися тільки з преси.