Яніс Клюге, експерт німецького Інституту проблем міжнародної безпеки, дивлячись на всю цю картину, поставив прямий і лаконічний діагноз: «Модель зростання, засновану на одних військових витратах, зламано». За відкритими даними самих лаптів, темпи зростання російського ВВП за підсумками року сповільнилися більш ніж учетверо, до 1%, а можливості бюджету щодо фінансового накачування економіки наближаються до вичерпання. Через падіння нафтогазових доходів торік федеральна скарбниця отримала 5,7 трлн рублів дефіциту, а цьогоріч «дірка» може збільшитися до 8–10 трлн.

А сам російський уряд визнає, що військовий бум в економіці досяг стелі. Після зростання на десятки відсотків за рік у 2023–2025 роках цьогоріч військові галузі додадуть лише 4–5%, згідно з макропрогнозом Мінекономрозвитку. І це – дані на кінець минулого року, а за перші півтора місяця поточного року процес тільки набирає обертів.

Але й це ще не все. Російські компанії на тлі збереження санкцій і наростання проблем в економіці почали масово фіксувати збитки. За січень-листопад 2025 року 18,2 тис. організацій звітували про збитки на загальну суму 7,5 трлн рублів. Це рекорд за весь час спостережень. За той самий період 2024 року втрати бізнесу оцінювалися в 7 трлн рублів, а у 2023-му – в 4 трлн. Частка збиткових компаній торік досягла максимуму з пандемійного 2020-го і становила 28,8%.

Зауважимо: ці дані наводить сама преса курника з посиланням на Росстат, але ж усім зрозуміло, що для широкого загалу картину рішуче прикрашають, щоб ні в кого не склалося враження про те, що альфа-песець веде їх кудись не туди. Як усе виглядає насправді в абсолютних цифрах і головне – у вигляді тенденції, знають лише посвячені, а найкраще це якраз відомо главі ЦБ. Вона має дані щодо всіх сегментів звітності, у тому числі й повністю закритої грифами «таємно».

Тож саме в цьому плані їй точно було чим крити аргументи царя, але на загальну ситуацію впливає ще й ефект «голоду», що виник через події початкової фази широкомасштабного вторгнення в Україну. Як ми пам’ятаємо, впродовж 2022–2023 років з курника стався масовий відтік західних компаній. Зокрема, пішли й ті, які мали виробничі потужності, логістичні та офісні центри, інші активи. Якщо не занурюватись у правовий аспект цієї ситуації, можна сказати про те, що прутін дав добро на визнання всього цього добра – безхазяйним.

А далі – все просто. Ці активи пройшли фазу націоналізації, а потім за безцінь стали «продаватися» друзям та близьким фюрера. Але зрештою це добро скінчилося, однак апетит розгулявся не на жарт, і для того щоб зберегти лояльність ближнього кола царя на тлі явного погіршення економічної ситуації, цей алгоритм став застосовуватися до власних підприємств, які цілком нормально працюють. Прокуратура зверталася до суду по рішення про націоналізацію майна якогось підприємства, мотивуючи це тим, що в умовах війни воно має особливе значення, а власник не може організувати ефективну роботу. І ось власник уже втратив майно, але боротися з державою – собі дорожче. Адже це не класична схема «наїзд – віджим», як це було у 90-і, а націоналізація.

Але далі все пішло саме так, як і з іноземними активами. Вони стали переходити у власність пацієнтів, які є вкрай близькими до прутіна і мають негласний титул «грошовий мішок царя». Простіше кажучи, чужими руками фюрер став віджимати бізнес вже у своїх підприємців, і, звісно, такі перспективи ніяк не підвищують інтерес бізнесу. З цього приводу їхня преса пише таке:

«Хвиля конфіскацій майна, що прокотилася регіонами і торкнулася чиновників, силовиків та суддів, принесла державі суму, яку можна порівняти з річним бюджетом невеликого регіону. Загалом у корупційних справах за останні 57 років було вилучено власності на 100 мільярдів рублів… Конфіскації досягли таких масштабів, що, за словами Батуркіна, вже потрібна «дорожня карта» для взаємодії профільних відомств, які мають працювати з вилученими компаніями».

Словом, для того щоб отримати щось корисне і легко його продати, бурили свердловини, копали кар’єри чи шахти, а тепер – копають під власні компанії. А все це до того, що на аудієнції у прутіна Наібулліній точно було що сказати з приводу того, чому промисловість і економіка стають раком. Ну, а для себе ми відзначимо, що від цього, ні прутін, ні його шобла вже не зможуть відмовитися, а це означає…

7 коментар до “Заплутана історія (Частина 3)”
  1. взагалі то українська економіка примудрялася зростати навет зі ставкой рефінансування 22 відсотки. Це дуже некомфортно, але можливо. Але на московії до такого не звикли. А яка інфляція в Туреччині…

    1. Ні, не зростала.
      Твердження про зростання помилкове вже у своїй основі — воно видає статистичний показник за реальний стан справ.

        1. Не повномасштабна, але в Сирії Туреччина війну вела (веде?), плюс опосередковано брала участь у Вірмено-Азербайджанській війні. І в Туреччині друга (після США) за розміром армія НАТО і водночас (парадокс!) і з дорогами все добре.

  2. А це означає що на нас сильніше почне давити трумп. Бо його друзяці валодьзє погано. А з нашим керівництвом …

Коментарі закриті.