Нова сцена старої п’єси (Частина 3)

Але тут слід враховувати, що їхній вінценосний щур увійшов у такий вік і стан організму, коли все здається підозрілим і загрозливим, і будь-який рух сприймається як розгойдування човна, від якого щура не на жарт нудить. Холуї це знають краще за інших і для того, щоб вислужитися перед царем, намагаються діяти на випередження. А якщо так, то метушню комуністів вони видають за загрозу цареві, і тому холуї його адміністрації так обґрунтували цю пропозицію:

«Комуністи останнім часом почали нахабніти, розповідають, що на них тиснуть, і роблять з себе опозицію. Багато хто вважає, що треба їх покарати. Вибити у них з-під ніг фундамент. Тому що, як тільки Леніна приберуть із Мавзолею, а зробити це варто оперативно і не пізніше літа, КПРФ масу голосів втратить. І правильно: такі ненадійні союзники, чесно кажучи, не дуже потрібні».

Щоправда, такі самі пропозиції лунають і поза стінами путінської адміністрації. Так, друг Корча і Люсі, ідеолог російського фашизму Дугін іде проти тренду і робить свою пропозицію прибрати Ілліча з гранітного зіккурату з іншої причини. Копаючись в архівах «Аненербе», він, безумовно, бачив, як різноманітні вчені та містики старанно, але безуспішно працювали над створенням еліксиру безсмертя. Тому він розуміє, що нездари на кшталт дочки прутіна і банди шарлатанів не зможуть зробити нічого в цьому плані, крім «освоїти бюджет».

Виходячи з цього, Дугін наполягає на тому, що в цій споруді має лежати тіло прутіна, а не Леніна. Тобто в нього немає ілюзій у тому, що холодний фюзеляж царя вже найближчим часом треба буде якось пафосно упокоїти, а мавзолей являє собою усипальницю класу «люкс», і тому його пропозиція має суто утилітарний характер.

Крім того, з такою самою пропозицією виступають і попи. Причому не верховні, які намагаються «не відсвічувати» на цю тему, а якісь ченці, яких там сприймають як пророків. Вони ж чудово пам’ятають, як Ілліч ставився до церкви загалом і до її демонтажу зокрема, а тому там пишуть таке:

«Винести з мавзолею і «закопати в таємному місці» тіло радянського вождя заповів також старець Ілій у листі, який путін отримав після смерті цього видатного релігійного діяча».

Словом, усе це скидається на боротьбу з комуністами та головними символами комуністичної спадщини. Цей цирк нас не стосується взагалі, зате показує ігри брехунів, що проявилися в цій темі. Для того щоб ця картина набула остаточного вигляду, слід подивитися на цей список:

Путін В.В., член КПРС з 1975 року.

Фрадков М.Є., член КПРС із 1971 року.

Матвієнко В.І., член КПРС з 1972 року.

Володін В.В., член КПРС із 1985 року.

Лавров С.В., член КПРС із 1972 року.

Собянін С.С., член КПРС із 1986 року.

Бєглов О.Д., член КПРС з 1978 року.

Наришкін С.І., член КПРС з 1976 року.

Медведєв Д.А., член КПРС з 1986 року

Іванов С.Б., член КПРС із 1973 року.

Шойгу С.К., член КПРС із 1979 року.

Сєчин І.І., член КПРС з 1990 року.

Сілуанов А.Г., член КПРС із 1989 року.

Набіулліна Е.С., член КПРС з 1985 року.

Костін А.Л., член КПРС із 1979 року.

Греф Г.О., член КПРС із 1988 року.

Кирієнко С.В., член КПРС з 1984 року.

Як видно, комуністи борються з комуністами за те, щоб комуністи не отримали підтримки населення курника, ласого на такі приманки. Як неважко зауважити, пропозиції щодо обмеження впливу комуністів подаються комуністу Кирієнку для того, щоб той подав цю пропозицію на розгляд комуністу прутіну… Коло замкнулося.

ЕПІЛОГ

Ну, а у нас мер Кличко так і не знайшов часу для того, щоб ухвалити важливе рішення. Адже тільки столична влада може відвести місце, де найвеличніший рубатиме руки корупціонерам і де всі охочі можуть подивитися на ці самі руки. А поки рішення не ухвалено, з корупцією у нас все так, як цього не було за всю новітню історію України. Адже якщо Кличко відведе місце для цих заходів, а обіцянку так і не буде виконано, то як тоді назвати того, хто дав її публічно?