Згідно з відновленою Вортом хронікою подій, все почалося приблизно за місяць до падіння режиму. Точніше, режим вийшов на фінішну пряму, і оточення Асада відчуло недобре, але сам стоматолог і за сумісництвом – Казанова затишно почувався в паралельній реальності й ні про що не турбувався. За свідченнями очевидців, події розгорталися приблизно таким шляхом:
«27 листопада повстанці почали просуватися до Алеппо, Асад перебував у росії, де його син мав захищати докторську дисертацію. Навіть коли оборона великого міста Алеппо впала, Асад залишався в москві – на подив його командирів у Сирії. Здавалося, він сподівався, що путін врятує його. Але російський президент виділив йому лише кілька хвилин, одразу давши зрозуміти, що не воюватиме за нього. Коли Асад нарешті приземлився в Дамаску, Алеппо вже впало, і коли 7 грудня 2024 року міністри закордонних справ регіону намагалися зв’язатися з ним, щоб запобігти краху режиму, його телефон було вимкнено…»
Простіше кажучи, в цей момент Асад «знаходився поза зоною досяжності», а тим часом події набирали обертів і набували все більш загрозливого для режиму характеру. І ось настали останні години династії Асадів:
«18:00 Асад повернувся з палацу до своєї приватної резиденції у столичному районі Аль-Малікі і тоді ще здавався спокійним, зазначивши, що навіть заспокоїв свого двоюрідного брата Іхаба Махлуфа, сказавши, що нема про що турбуватися, адже еміратці й саудівці знайдуть спосіб зупинити просування повстанців. Махлуфа було застрелено пізніше тієї ж ночі при спробі втекти на машині до Лівану.
20:00 Надійшла звістка, що місто Хомс також упало, і тоді оточення Асада охопила тривога. Президент ще запевняв своїх помічників, що сили режиму йдуть із півдня, щоб оточити столицю й захистити її, але це не відповідало дійсності. «У наступні години здавалося, що він кидається між розпачем і безпідставними надіями на близьку перемогу, – стан свідомості, знайомий усім, хто дивився фільм «Бункер» про останні дні Гітлера».
23:00 Мансур Аззам, один із високопоставлених помічників Асада, прибув до будинку з невеликою групою російських чиновників, і разом із Асадом вони усамітнилися для розмови. Джерело розповіло Ворту, що, на його думку, росіяни тоді показали Асаду відеозаписи, які доводили, що сили режиму більше не борються. До першої години ночі Асад і його наближені вже знали, що багато прихильників режиму здалися і втекли зі столиці в бік сирійського узбережжя, алавітського оплоту.
2:00 Асад вийшов зі своїх особистих покоїв, сказав своєму водію, що йому знадобляться мінівени, і наказав своїй команді якнайшвидше збирати речі. Група росіян чекала зовні. «До цього моменту багато наближених вірили, що Асад вирушить до президентського палацу, щоб перед своїми прихильниками виголосити промову про опір, – пише Ворт. – Але в ту хвилину вони усвідомили, що битву закінчено. Він кидає їх назавжди».
А далі – класика жанру, яка розставляє все на свої місця. Холуї вірили у свого хазяїна і вважали, що їм думати власні думки немає потреби, бо хазяїн думає за них і вирішує за них, і тут виявляється, що хазяїн змивається, і для всіх настає момент істини. Виглядає він так:
«Асад підійшов до виходу з будинку, цього разу з двома помічниками та сином Хафезом. Решті сказали, що для них немає місця. Водій Асада стояв біля дверей, дивлячись на президента з «недвозначним виразом розчарування», і спитав: «Ви справді кидаєте нас?» Те, що сталося далі, джерела описали Ворту так: «Асад глянув на нього у відповідь. Навіть у цей останній момент він не взяв на себе відповідальності за те, що сталося з його країною. Він не зрадив своїх прихильників – це вони зрадили його, відмовившись пожертвувати своїм життям, щоб продовжити його правління. «Що з вами, люди? – запитав Асад водія. – Ви не збираєтеся битися?» Він повернувся і вийшов у ніч. Росіяни чекали на нього».
ЕПІЛОГ
Ось так! Повелитель не просто змився, а ще й звинуватив цю наволоч у тому, що та не захотіла померти за нього. До речі, тут він був не зовсім правий. Увійшовши до міста, повстанці перевішали та перестріляли багатьох із тих, для кого в Асада не знайшлося місця. А все це до того, що цей варіант для прутіна виглядає найімовірнішим. І якщо все трапиться приблизно так, він теж знайде що сказати своїй наволочі з приводу того, що та – неактивно подихала за свого царя.
Можливо, є й інші варіанти, але останній виглядає найбільш реалістично. Ну, а вічного життя у любителя гімнасток не буде. Для нього вже і новий казан припасено, і свіжу смолу, і чисту сірку….
Останній варіант був би бажаним, але не в московії
Щоб останній варіант виглядав найбільш реалістично, потрібно щоб на болотах була реальна опозиція чи навіть громадянська війна як у Сирії. проте ні першого, ні другого на болотах зараз немає. у Сирії переважна більшість арабського населення ненавиділи династію алавіта Асада, на болотах прутіна продовжують вважати правителем. з болотами, то тут найбільш можлива табакерка від його оточення, ніж повстання мас як у Сирії було.
Ні. Нічого цього не треба. Треба щоб був хтось, хто ДІЙСНО ХОЧЕ захопити владу і в нього було достатньо підтримки в арміі чи в поліціі. Чи своя особиста армія. Як у Прігожина чи Кадирова.
Так на оркостані також, росіянці не полюбляють масквічєй з їх динамтіями у кремлі та гавколо, вже тягнуть своїх онукв, правнуків до корита. А громадянська на росії – це не повстання рабів за справедливість проти тиранії, а негодуй одних кланів з мільяардами і генеральськими лампасаии проти узурпування влади кланом династії прутіних-кабаєвих.
Ніхто, крім нас.
А в нас його клоун клептоман.
Тому лише лафет “допоможе”.
А це ще дуже довго.
“Для нього вже і новий казан припасено, і свіжу смолу, і чисту сірку….”
О! Вот тут-то у него и начнется вечная “жизнь”!
Причем, полагаю, чертям особо и трудиться с ним не придется – желающих подкинуть дровишек в огонь выстроится такая очередь, что на две вечности хватит!