Автор перекладу: Світлана
ЧАСИ МИНУЛІ
У ті часи, коли совок тільки розвалився і ще не було зрозуміло, як воно все складатиметься далі, всі шукали нові форми роботи чи, точніше, – заробітку грошей, і можливо, колись ми присвятимо цьому періоду щось масштабне і обов’язково – гумористичне, але з глибин часу просто зараз згадався досить кумедний епізод із реального життя. По роботі довелося відвідати один із РВВС вже практично близько опівночі. Там були важливі якісь терміни: щось треба було подати до закінчення доби і, відповідно, отримати штампик та підпис із датою. Хатинку вже було зачинено, і довелося тиснути на дзвінок доти, доки там не роздивилися, хто біля дверей, і не натиснули кнопку, яка відчиняє замок.
Спочатку прийшла думка про те, що стомлені непосильною роботою працівники кийка та пістолета просто заснули на робочому місці і тому так довго не відчиняли, але все виявилося куди цікавіше. Зайшовши всередину, виявив, що тут проходить барвистий турнір за якимись невідомими правилами єдиноборств. Я точно не знаю суті «смертельної боротьби баритсу», якою досконало володів Шерлок Холмс, але, судячи з усього, це було саме воно.
У бік входу було влаштовано величезне панорамне вікно, на якому вгорі було написано «Чергова частина», але за ним її не було, а був такий собі передбанник. І туди доставляли затриманих до того моменту, поки їх не розбирали профільні фахівці – дільничні, розшук чи ОБХСС (можливо, хтось пам’ятає таку структуру). Або, якщо це було вночі, затриманих розбирав добовий наряд, яке заведено називати «опергрупою». А ось сама чергова частина розташовувалася за другим панорамним вікном, там був черговий помічник, а за ним – приміщення, де зберігалася зброя та спецзасоби.
Таким чином, передбанник мав вигляд акваріума, де в одній стіні були двері в коридор, у другій – величезне вікно з написом, у третій – вікно на вулицю і в четвертій – ще одне велике вікно та двері у власне чергову частину. І ось спостерігаю картину: біля панорамного вікна зібралося з п’ятеро співробітників і стільки ж – з боку вікна до чергової частини. Усі спостерігають побоїще, яке розгорнулося всередині «акваріума». А там два джентльмени, які категорично зловжили спиртним, намагалися завдати ударів усіма своїми кінцівками по корпусу противника.
Фокус тут був у тому, що алкоголю на борт було прийнято настільки багато, що в обох каратистів явно збився приціл і плюс до того, з координацією рухів було зовсім ніяк. Ні, вона, звісно, була присутня, але найменшою мірою. Загалом, наскільки можна було зрозуміти, цей бій було дозволено до першого влучання, чого так і не сталося за час моєї присутності. І це попри те, що бійці були максимально зосереджені, бо я пройшов повз них до чергового, і ті навіть не помітили тіні, що промайнула в них під носом.
Досі не знаю, чим воно там усе закінчилося, але підозрюю, що вони витратили сили раніше, ніж вдалося забезпечити хоча б одне влучення в супостата. А згадався цей епізод цілком випадково, і наштовхнули на нього саме сьогоднішні події. Якби я не натрапив на ворожий текст, який описує битву, що відбулася хай і не фізично, але за тими самими правилами, ця історія ніколи не спливла б у пам’яті.
ЧАСИ НАШІ
Зараз на болотах набирають обертів одразу кілька кумедних сутичок. Про те, що прутін запустив маховик переділу великої власності, було сказано раніше, і тепер процес відбирання активів у законних власників через генпрокуратуру вийшов на промислові масштаби. Власне, в цьому немає нічого нового, і в часи Сашка Стоматолога у нас таке йшло суцільним потоком. Швидше за все, там такий самий принцип. Принаймні, основні прийоми та етапи розвитку ситуації дуже нагадують те, що було в нас і на що довелося подивитися особисто.
Спочатку до власника бізнесу приходить гонець і від імені поважної людини робить пропозицію та попереджає, що від неї краще не відмовлятися. Ну, а якщо власник не зрозумів, що питання відтиснення його активів вирішено на самому верху, в нього починаються маски-шоу та кримінальна справа. На цій стадії комбінація умов змінюється, і в нього є вибір – опиратися далі і сісти або віддати все задарма і залишитися на волі. Найбільш нетямущі – сідали, а майно в них відтискалося за рішенням суду. Згодом найбільш природним чином це майно опинялося у геніального бізнесмена і сина проффесора в галузі нестерпної економіки, а також художніх стрибків по пеньках.
Щось подібне проглядається і в тому, що відбувається зараз на болотах. Ну, а другим шаром іде зміна губернаторів. Старі або по-хорошому йдуть «за власним», або, якщо нетямущі, – все одно йдуть, але вже в напрямку СІЗО. Воно й зрозуміло, адже нові часи потребують нових ресурсів, як матеріальних чи фінансових, так і адміністративних. А для того щоб вони з’явилися, потрібно застосувати перший закон товариша Шарікова – відібрати й поділити, що там зараз з успіхом і відбувається. І головне, цей принцип настільки універсальний, що зрозумілий і прийнятний буквально для всіх. Ніхто навіть не згадує, що царя помазали денатуратом на царство під обіцянку недоторканності цього майна. Але хто зараз про це згадає? А тим часом процес рухається з невідворотністю парового катка.
Так, просто зараз, деякі лапті, озираючись на губернаторську галявину, вже говорять словами їхнього класика: «Иных уж нет, а те далече», в сенсі – у в’язниці. Слід зазначити, що в кількісному вираженні губернаторів не так уже й багато, і тому якщо вони почнуть штабелями випадати з вікон або всіх почне косити серцевий напад, виглядатиме це не комільфо. А так – звинуватили в розкраданні, хабарі або ще в чомусь подібному, і «проходьте голитися». І головне – чернь буде задоволена. Насправді ж це не зі зла і, боже борони, не за те, що крали, без цього там ніяк, а за те, що не зробили правильного вибору або проігнорували пропозицію, від якої не можна відмовитись.
Але ось з’ясовується, що є ще один напрям протистояння, про який було важко здогадатися. Справді, ми знаємо, що попи там нещадно борються з «новоязичництвом» та з іншими ворожками, астрологами й чаклунами, і тут немає нічого нового. У зв’язку зі зменшенням населення на війні кількість лоха скорочується, а всі, хто на ньому годується, змушені вести більш інтенсивну боротьбу з конкурентами. Поки ще не дійшло до спалення на багатті, але елементи інквізиції вже пішли в роботу. Може, «Молот відьом» і пригодиться для знищення єресі та інших шамансько-чаклунських неподобств.
Так було завжди, і тут немає нічого нового. Але ось щоб бійка виникла всередині попівсько-мракобісної масовки, це справді свіжо і навіть цікаво. І от просто зараз усе може дійти до того, що сторони конфлікту завдаватимуть одна одній відчутних ударів кадилами, дароносицями та іншими сакральними предметами. Що характерно, ніхто б не міг здогадатися про причину епічного протистояння, і якщо не навести відповідних цитат, то навряд чи хтось повірив би у такий розвиток подій. Виглядає це так:
«За даними наших джерел у Міноборони, НП зі святою реліквією сталася кілька днів тому на одній з гарячих ділянок фронту в ДНР. Частину мощей святої Матрони було відправлено на фронт за особистим розпорядженням Андрєя Бєлоусова. Відомо, що міністр часто молиться перед ними за успіхи наших військових. І вирішив посилити реліквією бійців у зоні проведення СВО…»
Тут ми просто нагадаємо про те, що «мощі» зазвичай виготовляють із мумії чоловічої статі. Вже чому так – кожен може вирішити самостійно, але військовий міністр став володарем артефактів статі протилежної, хоч би що це означало. І ось він особисто розпорядився відправити все це, швидше за все, під Покровськ, де у противника виникли проблеми. Цей епізод, за словами посвяченого в тему джерела, виглядає так:
«Андрєй Ремович розпорядився відправити частки мощей матінки Матронушки на складну ділянку фронту в ДНР. Щоб військові помолилися біля них, попросили успіху, сил при наступі, щоб зберегла вона більше життів. На жаль, у машину, яка перевозила мощі, влучив ворожий снаряд. Четверо військових загинули, двоє з них – офіцери. Святу реліквію втрачено», – повідомило нам джерело в Міноборони…»
Словом, «пролюбили мощі» – з ким не буває. Але тепер зрозуміло, що супроводжують ці артефакти офіцери, настільки там це питання серйозно поставлено. І ніхто не замислився над тим, як же так сталося, що снарядом роздовбало те, що мало дати магічний захист. Ба більше, щонайменше четверо двохсотих утворилося просто біля цих самих мощей, але ні, ситуація стала розвиватися в іншому напрямі.
«Новина про удар по мощах святої Матрони розлютила патріарха Кіріла. За словами джерела в Церкві, він дзвонив Бєлоусову і погрожував більше не відправляти священні предмети на фронт…»
І тут почалася ця сама смертельна боротьба баритсу, яку виконували ті самі два алкаші в передбаннику чергової частини. Як видно, першого удару завдав безпосередньо завідувач кремлівського патріархату. Але й молільник Бєлоусов виявився не ликом шитий і зразу відповів:
«Андрєй Ремович відповів, що претензії потрібно висувати київському режиму. І закликав главу РПЦ «краще молитися за військових, щоб більше такого не траплялося».
«Патріарху треба замислитися про свій спосіб життя, силу своїх молитов. І тоді, мабуть, не буде таких втрат. Те, що по мощах ударили під час Страсного тижня, перед Великоднем, – точно привід замислитися», – з образою прокоментував ситуацію наш співрозмовник, близький до Бєлоусова.
Також він дорікнув главі РПЦ, що той недостатньо впливає на ситуацію в Росії. «Хочу звернути увагу: удар по матінці Матронушці майже збігся в часі з тим, що в нас зняли заборону на ісламістів з «Талібану». Не розумію, чому патріарх допустив це і ніяк не вплинув на ситуацію. Росія – все ще православна країна?» – обурилося джерело».
Словом, матч тільки починається і противники поки не можуть влучити один в одного, але процес уже пішов. У хід ще не пішли хрести та іконки з ініціалами ВВХ…