Про синтез (Частина 1)

МУЗИЧНИЙ ВІДСТУП

Авторка перекладу: Світлана

У спробах описати однією теорією все – мікросвіт і макросвіт, енергію і частки – вчені розробили суперечливу теорію суперструн. Занурюватися в положення цієї теорії немає жодного сенсу, бо вона складна для розуміння навіть профільних фахівців, а для людей, у яких слово «фізика» чітко асоціюється з присіданнями чи гантелями – тим більше. Але в цьому випадку важлива не сама теорія, а її назва. Чому саме «суперструни»? Слово немовби натякає, що є простіша теорія, і вона називається теорією струн. Насправді є й така. Але чому – струн?

Знову ж таки, не заглиблюючись у міркування про фізику часток, просто припустимо, що той, хто розробляв цю теорію, займався ще й музикою або мав до неї якийсь стосунок. Тому за відсутності прямих визначень для суті теорії він взяв їх із паралельної сфери діяльності, і ось уже природа і взаємодія часток описуються музичними термінами. Загалом взаємне проникнення начебто зовсім різних сфер знань – не рідкість. Уже нікого не дивує, що є галузь науки під назвою біофізика, наприклад, але в цьому випадку вийшла якась взагалі дивовижна суміш.

Просто для довідки: у 1781 році німець за походженням, який жив в Англії, Вільям Гершель зробив сенсаційне відкриття. У свій телескоп він виявив нову планету Сонячної системи. Наскільки це було неймовірне відкриття, можна оцінити простим способом. Решту планет, до Урану, було відкрито ще за часів античності, і відтоді нічого подібного не відбувалося. Загалом, відкрив та й відкрив, але фокус у тому, що Гершель був астрономом-аматором, а взагалі він був музикантом, і це було основним видом його діяльності. І ось, будучи музикантом, а не астрономом, він вирішив назвати відкритий ним об’єкт на честь тодішнього короля Англії – Georgium Sidus (Зірка Георга). Так він хотів висловити свою повагу королеві Георгу III.

Тож взаємне проникнення різних сфер діяльності або знань може давати як химерні назви, так і не менш чудернацькі концепції чогось прикладного. Але тут важливо враховувати, що ось такі приклади синтезу виникають у тих, хто займався чимось одним, а потім був змушений зайнятися чимось зовсім іншим, але основні знання й навички нікуди не поділися і застосовуються вже в новій сфері діяльності. Нижче – два приклади чогось подібного.

ТЕОРІЯ ТРУБ

Як відомо, перші два десятки років свого царювання прутін був захоплений трубами. Але не просто трубами, а магістральними, великого діаметра, якими до Європи йшли газ і нафта. Зрештою, він міг би перефразувати цитату з класика, яка набула б нового вигляду: «Что наша жизнь? Труба!» Якщо хтось уважно подивиться кадри його вступу на посаду чи якогось особливо урочистого заходу, там обов’язково будуть присутні ряжені трубадури. Мало кому спаде на думку, що прутіну подобається не звук, отриманий із духових інструментів, а сам вигляд труб, які у нього асоціюються з нафтою і газом, а значить – і з величезним баблом.

(Далі буде)